Провести кілька діб у берцях на позиціях без змоги роззутися — реальність, з якою стикаються тисячі захисників. Проте про здоров’я ніг та шкіри бійців говорять рідко. У Чернівцях майстрині-подологині вже три роки безкоштовно рятують стопи поранених військовослужбовців у госпіталях. Попри початкові відмови лікарень та тотальну недовіру поранених, вони змогли допомогти вже понад двом сотням військових.

Про це пише С4.

Подологині Яна Верстюк та Людмила Ковалик уже 3 роки безкоштовно лікують стопи та нігті пораненим військовим у госпіталях. Усе почалося з одного приватного повідомлення.

«Цей шлях почався просто з повідомлення від мого близького родича. Він написав: “Моя люба подологиня, що мені з цим робити?”. Скинув фото стоп і я зрозуміла, що військовим, справді потрібна допомога. Бо говорять про допомогу різну, але про стопи не говорять. У нас не прийнято доглядати за стопами, не прийнято про це говорити. Людина, яка перебуває на позиціях 3-5 діб і не має змоги просто роззутися – в них стопи дуже страждають. Тому ми вирішили допомогти, як ми можемо», – розповідає волонтерка, подологиня у Чернівцях Яна Верстюк.

Ініціатива спершу наштовхнулася на глуху стіну нерозуміння. У більшості лікарень Чернівців майстриням просто відмовляли — медики не розуміли, навіщо в хірургічних чи травматологічних відділеннях потрібні подологи.

«Одна лікарня була згідна. Коли ми прийшли, це було декілька військових, які були нескладні, і це була більш гігієнічна допомога. Але це був такий перший крок, де ми заявили при себе – хто такі подологи і що ми можемо зробити для військових», – говорить подологиня.

Часто подологам доводиться стикатися не лише зі складними ураженнями шкіри, а й з побутовою безпорадністю поранених, про яку бійці соромляться говорити. Людмила, яка від самого початку працювала у парі з Яною Верстюк згадує випадок, який вразив її найбільше.

«У нього була одна рука в апараті Ілізарова, і я кажу: “Давайте я подивлюся руки”. Він так склав кулачки, і не хотів показувати взагалі. Я кажу: «Ні, ні». Він так, знаєте, м’яко мені хотів відмовити, все-таки я наполягла і я побачила, що одна рука підстрижена, та, що в апараті. У нього, виходить, права робоча була, ліва була в апараті. Ліва була підстрижена. Питаю: «Як ви це зробили?». Каже: «Взяв кліпсатор в зуби і так і підстриг», – пригадує волонтерка, подологиня у Чернівцях Людмила Ковалик.

Згодом до Яни та Людмили приєдналася і їхня колега – Дана Тропека. Вона каже, що найважчим у роботі було навіть не бачити обгорілі кінцівки чи ампутації, а завоювати довіру закритих у собі поранених бійців.

«Були такі випадки, коли почала роботу, і клієнт каже: «Все, досить, я більше не хочу». І я думаю, значить, мене тут не потрібно, я тут нічим не можу допомогти. Але коли наступний клієнт, більш жартома відносився до мене, більш довірливо. Він казав: “Це ж потрібно було пройти війну, втратити ногу, щоб потрапити до вас і зрозуміти, що таке подологія і для чого потрібно“, – розповіла Дана Тропека.

Сьогодні фахівчиням нарешті вдалося завоювати довіру і військових, і медиків. Вони вже допомогли понад двом сотням бійців і на цьому зупинятися не збираються. Якщо вам потрібна допомога волонтерок, можете звернутись за телефонами:

• +380 95 481 86 88 (Яна Верстюк);
• +380 99 034 1971 (Людмила Ковалик).

Слідкуйте за нами у Telegram