Військовий Роман на псевдо Коуч проживав на Харківщині, коли почалося повномасштабне вторгнення росіян. Дивитися, як ворожі війська просуваються територією України, чоловік не став, а доєднався до лав ЗСУ.

Історією військового поділилися у службі зв’язків з громадськістю Чернівецького ОТЦК та СП.

«Можу сказати точно, що після перших зруйнованих десь поряд будинків відбуваються певні зміни – виникає розуміння того, що твій дім може бути наступним. Ми одна країна і одна команда, тому потрібно об’єднуватись у боротьбі проти ворога», – упевнений Роман.

Чоловік проживав у Харківській області та працював тренером з фітнесу. На початку повномасштабного вторгнення бачив, як заходять російські колони у напрямку Харкова та як їх знищували.

«Намагався долучитись до “Азову” чи ТрО Харкова, де вже не було місць. Казали почекати. Вирішив виїхати до батьків на Полтавщину, і там долучитись до ЗСУ після того, як авіація зруйнувала кілька сусідніх будинків», – ділиться спогадами чоловік.

Бойового досвіду Роман не мав, тільки закінчив військову кафедру. 21 березня 2022 року прийняв посаду командира 5-ї групи спеціального призначення новоствореної 71 ОЄБр. Виконував завдання за призначенням на Київщині, Херсонщині, Донеччині та на Запорізькому напрямку.

З двома легкими пораненнями за медичною допомогою не звертався. У ході наступально-штурмових дій поблизу Вербового отримав третє – вже тяжке.

«Тоді я вже був командиром 6-ї роти спеціального призначення. Завжди був поряд зі своїми хлопцями, планував та виконував завдання і безпосередньо з ними тоді штурмував ворожі позиції», – пригадує Роман.

Після танкового обстрілу уламки пошкодили стегновий нерв та біцепс правої руки бійця. Евакуювали військового через 19 годин. За кілька місяців лікування почав ходити, але нога повноцінно не функціонує і досі. Останнім етапом евакуації були Чернівці. Зрештою, ВЛК визнала Романа обмежено придатним.

«У лікарні зустрів свою майбутню дружину, тому хотів продовжити службу саме в Чернівцях. Написав рапорт і через два місяці був переведений до ТЦК та СП. Хоча зараз я тут та про війну думаю постійно. Спілкуюсь зі своїми побратимами, доначу, сам купую, що можу для них», – розповідає чоловік.

В ТЦК та СП військовий служить місяць та, як каже, поки що звикає. Зазначає, що в певних моментах там, на передовій, легше ніж тут в тилу.

«Ми комплектуємо частини та підрозділи особовим складом, направляємо на навчання військовозобов’язаних. Виконуємо комплекс різних заходів, без яких неможливо підтримувати бойовий потенціал нашого війська. А про себе я знаю все: і де був, і що робив, і чого вартий, тож на критику стосовно військових із ТЦК від людей, які для перемоги не зробили і 1% з того, що зробили мої хлопці і я – реагую стримано. Ніхто з нас не народжений для війни, але ми маємо зробити все, щоб наші діти народжувалися у мирній країні і цю війну маємо завершити ми з вами», – підсумовує військовослужбовець.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію військового Олексія на псевдо Шлях, який на Бахмутському напрямку отримав важкі поранення. Після відновлення військовий повернувся на службу в роту охорони ТЦК та СП.

Слідкуйте за нами у Telegram