Вікторію Повержук війна застала вперше у 2014 році у Слов’янську. У цьому ж місті повномасштабне вторгнення журналістка зустріла в лютому 2022-го.

Свою історію Вікторія Повержук розповіла журналістам С4.

«У мене був вихідний, я ще спала. Мені дзвонить мама і каже, що вийшла з магазину на сходи, а навпроти магазину якась будівля СБУ, в яку заходять люди в камуфляжі зеленому без шефронів, без якихось розпізнавальних знаків. Каже: “я до них підходжу і питаю, а ви хто?”. Вони відповідають російським акцентом: “у нас так не говорять, ми прийшли вас освобождать”», – розповідає журналістка.   

У квітні 2014 року російські окупанти захопили Слов’янськ.

«Стояли якісь терористичні блокпости вздовж дороги через міст на Краматорськ. Стояли автобуси, щось там перевіряли, щось видивлялися. Почали наймати не дуже благополучних людей, які стояли з автоматами та перевіряли теж паспорти», – пригадує Вікторія Повержук.

Через два тижні після окупації Слов’янська Вікторія Повержук виїхала до Краматорська, де навчалася, а згодом почала працювати журналісткою.

«На наших очах спостерігали, як бойовики пересувалися по Краматорську. Потім обстріли у Краматорську у 2015 році, коли загинуло багато місцевих. У нас виходить редакції дуже великі вікна у підлогу. Я пам’ятаю, я стояла біля вікна, коли почула здригання землі, коли подали ракети, оскільки це було дуже близько, це прям дуже відчутно було. І я думаю, ого, якимось дивом ще вікна вцілили», – каже вимушена переселенка.

У 2022-му Вікторія зустріла війну вдруге, знову у Слов’янську. Тоді часто почали обстрілювати сусідні міста – Святогірськ і Краматорськ, пригадує журналістка. У березні через повномасштабне вторгнення переїхала до Чернівців.

«Колективно наша редакція прийняла рішення евакуюватися. Ми розглядали варіант, що може бути повторна окупація Слов’янська, і якби це сталося, для нас це було дуже небезпечно, враховуючи наш бекграунд, нашу проукраїнську позицію», – говорить журналістка.

Нині Вікторія Повержук пише для двох сайтів: Слов’янська та Чернівців. Каже – чернівчан цікавить зовсім не те, що цікавить жителів Слов’янська: «Тут, мабуть, більше можливостей і більше простору розповідати про якісь культурні штуки, про якісь, фестивалі, музикантів, якісь ініціативні волонтерські штуки».

Війна суттєво змінила життя журналістки. Каже, що рідко бачить свою родину, а всі друзі нині воюють. Частина знайомих Вікторії – загинули або зникли безвісти.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію переселенки Тетяни Тихомирової з Херсонщини, яка через війну вимушено покинула рідну домівку та розлучилась з батьками.

Слідкуйте за нами у Telegram