У Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулася творча зустріч із драматургинею Наталією Ворожбит. На заході говорили про її творчість, війну, український досвід та пошук своєї мови.

Про це пише С4.

П’єси Наталії Ворожбит ставлять в Україні та за кордоном, а сама вона працює як режисерка та сценаристка. У Чернівцях вона зустрілася з шанувальниками у меморіальному музеї Володимира Івасюка. Саме над його історією драматургиня працювала, створюючи сценарій театральної виставм «Червона рута».

«На жаль, я вже потрапила сюди після того, як написала сценарій. Це місце надихає. Я коли думала, що цією квартирою ходив Володя, і думав, і писав, звичайно, це зовсім інше відчуття», – поділилася драматургиня.

Саму зустріч присвятили 31-річчю музею.

Головною темою зустрічі стала власна драматургія Наталії Ворожбит. До збірки «Про що ця п’єса?» увійшли шість п’єс та сценарій, написані авторкою упродовж 2008–2024 років. Але за кожним текстом — не лише вигадані персонажі. Ворожбит зізнається, що часто відштовхується від власних спостережень, почутих історій та пережитого. Так народжувалися і відомі «Погані дороги».

«Раптом до мене звертається театр Кам’яршпілі в Мюнхені. Це дуже великий, поважний театр, буржуазний, такий багатий. І кажуть: “Ми хочемо п’єсу про те, що ви зараз відчуваєте, про те, що зараз відбувається”. А мені не те, що писати не хочеться, мені вставати з дивану не хочеться. Мені нічого не хочеться. Яке натхнення, які теми? Тобто, це було так, але в мене був вибір: або я вмираю, або я пишу. Можливо я буду корисна, можливо я щось таке розкажу – треба їм пояснити знову щось про нас, щоб нас зрозуміли, щоб нам допомогли», – каже Наталія Ворожбит.

Для іноземної сцени, каже драматургиня, доводилося шукати іншу форму розмови про український досвід. Там, де реалістичні історії могли бути надто болючими, з’являлися сатира, чорний гумор і навіть елементи абсурду.

«Я подумала, що вони вже ці жахіття не сприймають, їх треба якось розважати. І я придумала таку сатиричну форму, гротескову трохи, навіть. Чорний гумор – це теж рятівне, це допомагає створити дистанцію між власним болем і описати чесно, що я тоді відчувала», – додає драматургиня та сценаристка.

Зрештою, місія драматургії — не просто фіксувати те, що відбувається навколо. Вона дає можливість подивитися на події через людські історії, поставити незручні запитання і спробувати зрозуміти себе та суспільство, у якому ми живемо.

Слідкуйте за нами у Telegram