Трембіти, буковинські пісні та теплі зустрічі на рідному подвір’ї Івана Миколайчука. Напередодні дня народження митця у Чорториї в межах фестивалю «Миколайчук OPEN» відбулися традиційні гостини до видатного українського актора, режисера та сценариста.

Про це пише С4.

Щороку сюди приїжджають ті, для кого ім’я Івана Миколайчука — більше, ніж сторінка в історії українського кіно. Рідні, колеги, земляки, шанувальники його творчості та гості фестивалю згадують митця, який залишив по собі не лише фільми, а й особливий дух любові до рідної землі.

«Ми приїхали на гостини до Івана, попри те, що Івана вже давно немає. Це така сімейна традиція і, напевно, патріотична традиція відвідувати оселю Івана Миколайчука, пам’ятати його, пригадувати. Ми близько спілкуємося з сім’єю, родиною, і дуже часто буваємо в музеях. І настільки кожен раз відкриваєш для себе Івана по-новому, він настільки творча людина, настільки людина майбутнього була, що в ті часи він вже бачив майбутнє», – каже відвідувачка заходу Лариса Клічук.

Народна артистка України Наталія Сумська, яка свого часу працювала з Іваном Миколайчуком, каже, що такі зустрічі потрібні насамперед нам самим, аби пам’ятати, ким був Іван і через що йому довелося пройти.

«Він продовжував справу, яку робили ще прабатьки. Він є одним з найкращих нащадків своєї нації. Такий приклад не може лишитися поза увагою. Тому ті, хто з ним працював, хто знав його, хто вирішував і любив, був закоханий, то, звісно, взяли найкраще. Він запалював. І той, хто потрапляв в коло його уваги, його творчість, звісно, залишалися назавжди з ним. Дуже дякую долі, що все-таки я опинилася в тому фільмі, і я була з ним знайома», – ділиться акторка.

Серед гостей цього року — і військовослужбовці, які проходять реабілітацію на Буковині. Для декого це стало першим знайомством із постаттю Івана Миколайчука, а для когось — можливістю бодай ненадовго відволіктися від важких буднів.

«Чесно, чув, а так, щоб знати його, я не знав. Мені треба подивитися його кілька фільмів. Можливо, я їх і бачив, просто не пам’ятаю. Я дякую йому, що він наш, по суті, щирий патріот України», – говорить ветеран російсько-української війни Юрій Отелепко.

У музеї-садибі Івана Миколайчука переконані, що поки люди приїжджають сюди, згадують його фільми, співають українські пісні і передають ці історії дітям — він залишається поруч.

«Це треба свято для нас, щоб ми могли передати цей дух український, бо в чому був сильний Іван? Він не зламний був. Розумієте, то люди не до кінця знають, що людина страждала, не давали робити нічого. Він, може, років 10 жив на такому, написав сценарій і з того отримав якихось тисячу-дві, з того виживав», – розповідає племінник Івана Миколайчука Михайло Грицюк.

Пам’ять про Івана Миколайчука давно вийшла за межі Буковини. Щороку до Чорториї приїжджають люди з різних куточків України та світу, аби відчути атмосферу місця, де народився митець. Відтак, гостини у Чорториї давно стали не просто фестивальною подією. Це нагода знову зібратися разом і згадати людину, яка через свою творчість вчила бути українцями, любити рідну землю та не втрачати себе.

Слідкуйте за нами у Telegram