У чернівецькому ліцеї №20 плетуть маскувальні сітки — річ, яка на фронті необхідна щодня. У закладі займаються цим постійно, без гучних заяв, але із чітким розумінням, навіщо це роблять.

Про це пише С4.

Лідії Євгенівні — 77 років і вона плете маскувальні сітки майже щодня, не дивлячись на стан здоров’я. Каже, не може сидіти осторонь: має робити те, що допомагає захисникам.

«Душа кличе помогти людям, своїй державі. Це ж наші діти там. У мене перелом хребта, ноги, операція на оці, серці, але потрохи прийшла сюди. Дівчата мене обожнюють, стіл принесуть і водички дадуть», — каже волонтерка.

Волонтери кажуть, що нині до плетіння маскувальних сіток долучається дуже мало людей. Звичне життя містян поступово бере гору та фронт і досі потребує підтримки тилу.

«У нас основний кістяк уже протягом чотирьох років — це 15 людей, які постійно приходять і плетуть. Хто після роботи прибігає, хто після обіду прибігає. Вони кажуть: «Ну треба хоч щось робити, ми не можемо просто сидіти». Тим паче переселенці, вони дуже хочуть повернутися до себе додому. Якби більше людей приходило, у нас би черга стояла з тих, кому віддати, а так у нас черга, на жаль, стоїть із хлопців, які чекають, коли будуть ці сітки», — розповідає волонтерка Юлія Гончарова.

Кожна стрічка тканини й кожен вузлик у сітці — результат годин роботи й уважних рук. Тут плетуть у так званій «кардіограмній» техніці — вона робить сітку менш помітною.

Допомога волонтерам потрібна постійно. Тут раді кожному, хто може знайти хоча б годину часу, бо кожна пара рук пришвидшує шлях сіток до фронту.

«Це не складно, це дуже легко. Можна навчитися, прийти у вихідні дні — у нас тут відкрито. Охоронець завжди працює, якщо ви скажете, що йдете на сітки — вас впустять і ви будете працювати», — говорить волонтерка.

Від початку своєї діяльності волонтери виготовили 71 тисячу квадратних метрів маскувальних сіток — для розуміння ними можна майже десять разів покрити всю пішохідну частину вулиці Ольги Кобилянської. Втім, у 20 ліцеї не лише плетуть сітки: волонтери також в’яжуть теплі шкарпетки, роблять «кікімори» та шиють адаптивний одяг. Для цих людей волонтерство — не разова акція, а щоденна справа. Бо навіть у тилу кожен може бути корисним.

Слідкуйте за нами у Telegram