У Чернівцях 29 серпня відзначили День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Рідні полеглих воїнів, військовослужбовці та містяни зібралися разом, аби згадати кожного, хто віддав життя за свободу країни.

Про це пише С4.

29 серпня – дата, прив’язана до роковин виходу українських військових з Іловайського котла у 2014 році, коли російська армія порушила домовленості і розстріляли наших бійців посеред соняшникового поля. У Чернівцях, на Алеї Слави зібралися десятки містян: на одязі – квіти соняшника, а в думках – спогади про загиблих синів, чоловіків та побратимів.

«Усі ці трагічні епізоди нашого життя повинні пам’ятати кожна громада, кожен регіон, кожен населений пункт. Пам’ятати саме наших героїв, завдяки яким Україна продовжує жити, існувати і боротися. Ми повинні їх пам’ятати кожен день», – сказав начальник Чернівнцької ОВА Руслан Осипенко.

Під час загальнонаціональної хвилини мовчання місто вкотре зупинилося, щоб віддати шану тим, хто віддав життя заради нашої свободи. Для багатьох чернівчан цей день сповнений особистими спогадами про близьких людей, які тримали фронт із перших днів вторгнення.

«Хочу сказати, що ті люди, які віддали найдорожче за державу, вони не повинні бути забутими, а залишитися в нашій пам’яті, пам’яті міста, країни, в кожному серці, душі. Ми маємо не забувати і їх рідних, ми маємо підтримувати їх і згадувати не тільки раз в рік, а постійно», – зазначив Чернівецький міський голова Роман Клічук.

Найважче ці роковини переживають матері, які втратили своїх дітей на полі бою. Жінки діляться спогадами про рішення синів стати на захист України та знаходять у собі сили закликати суспільство до щоденної допомоги війську.

«Великий материнський біль не проходить. Але, попри все, велика вдячність і повага за те, що він захищав нашу Україну. І боровся за світле майбутнє всіх нас», – говорить мати загиблого військового Андрія Гуцула Любов Кошинко.

«Він ходив в українську церкву, хоча ж по національності ми румуни. Він завжди намагався зробити добро людям. І він сказав: «Мама, якщо не я піду, ні другий, то росіяни дійдуть до Чернівці». І так і пішов. Я дуже прошу усіх, донатьте на армію, щоб закінчилася ця війна. Щоб ми жили в мирі», – каже мати загиблого військового Іордадійчука Сорінела Радіка Іордадійчук.

Жовтий сонях на грудях сьогодні став символом не лише незгасного болю, а й нашої пам’яті та безмежної вдячності тим, хто віддав найдорожче за вільне українське небо. Меморіальні заходи у місті завершилися покладанням квітів та спільною молитвою за спокій душ полеглих воїнів. Вічна слава і пам’ять Героям України.

Слідкуйте за нами у Telegram