У Чернівцях під час заходу «Почуйте нас» дружини загиблих захисників, військовополонених і безвісти зниклих вийшли на сцену, аби розповісти історії, які зазвичай залишаються за зачиненими дверима.

Про це пише С4.

Вони розповідали про власний досвід, виховання дітей без батьків і слова оточення, які іноді ранять не менше за мовчання.

«Коли хоронять Героя, для багатьох людей на цьому кінець історії. Але історія не закінчується, тому що вдома залишається дружина, залишаються діти. Вони живуть цим болем кожен день, дуже багато років. Ми мусимо їх почути сьогодні, вони розкажуть про свою історію, про своє відчуття», – сказала директорка БО «БФ «РАЗОМ ВПЕРЕД» Тетяна Нагірняк.

Олеся Димчин — вчителька і мама, яка після загибелі чоловіка Романа на війні присвятила себе вихованню доньки та майбутнього покоління. Каже, що найважче — не лише пережити втрату, а й зіткнутися з нерозумінням людей: «Ми чули багато з перших днів війни про таку гидоту, як 100 тисяч, як 15 мільйонів. Але суспільство має знати, що жодна копійка не зрівняється з тим, через що дитина приходить. Інших дітей привезли батьки до школи. А ще хтось може спитати: «А що, в тебе немає тата?».

А для Інесси Левицької історія втрати поки не має остаточної відповіді. Її чоловік Олександр — зниклий безвісти. Їхній доньці лише два роки.

«Як сказати дитині, що тата немає поруч? Вона як бачить чоловіка, який йде в військовій формі, кричить «тато» і підбігає. Як можна сказати дитині, що це не її тато? Я дякую вам всім, що підтримуєте нас. Вона не розуміє, що в ній зниклий безвісти. Я завжди кажу, що він в нашому серденьку», – поділилася дружина зниклого безвісти військовослужбовця Олександра Левицького.

Слідкуйте за нами у Telegram