Військовослужбовцю 107-ї бригади ТрО із Чернівців Дмитру Пую 24 вересня мало б виповнитись 30 років, втім захисник — назавжди в строю. Боєць загинув у травні 2025 року на Сумщині, повертаючись із бойового завдання. По собі захисник залишив збірку поезій під назвою «Шлях мого життя», яку презентували у рідному інституті Дмитра.

Про це пише С4.

«Зовнішня обкладинка – це все придумав Діма. Нам віддали його телефон, ми його відкрили, і там я знайшла в нотатках в галереї декілька форматів, які він хотів бачити. Він, навіть, перший віршик написав там, який він хотів. У епіграф я хотіла взяти ці рядки, вони дуже змістовні: “Комусь життя дано як дар, а хтось ціни його не знав. Для когось це важкий тягар, а хтось його ще не впізнав”», – розповіла мати полеглого захисника Світлана Пую.

Дмитро здобував фах у Чернівецькому торговельно-економічному інституті за спеціальністю «Харчові технології» та працював у ресторанах. З перших днів повномасштабного вторгнення хлопець одразу долучився до волонтерської кухні. Там познайомився з Марією, яка сьогодні згадує Дмитра як людину з надзвичайно глибоким внутрішнім світом.

«Діма був дуже красивим і дуже тонкої душі. Я тоді не знала, що Діма пише вірші, але від нього чогось такого варто було сподіватися», – сказала знайома Дмитра Пую Марія Гордашко.

Уже 15 березня 2022 року Дмитро зі зброєю в руках став на захист України. У складі 107-ї бригади ТрО він поєднував обов’язки кухаря та кулеметника.

«Дмитро був різносторонньою людиною, талановитою. Він не тільки гарно писав, а ще дуже круто готував і воював. Він якраз був з тих хлопців, як кажуть «не народжені для війни», не готувався до цього, не бачив себе тут, але він один з перших став у стрій, коли розпочалася повномасштабна і робив все, аби наближати перемогу», – розповів начальник відділення комунікації 107 ОБрТрО Ігор Нажига.

Книга «Шлях мого життя» стала не лише спогадом про поета та воїна Дмитра Пую, а й нагадуванням про ціну, яку щодня сплачують ті, хто обирає захищати рідний дім.

Слідкуйте за нами у Telegram