Колишня Резиденція митрополитів Буковини й Далмації на день перетворилася на велику театральну сцену. Тут, на території Чернівецького національного університету, для ветеранів та бійців на реабілітації, а також їхніх сімей влаштували показ вистави «Ромео та Джульєтта».

Про це пише С4.

Це був не просто мистецький захід, а частина програми реабілітації в межах проєкту» Мандротерапія».

«Сам твір, епоха й сюжет дуже гарно входить у цю локацію. Уся наша резиденція така вже намолена, набута часом. Не так часто в Чернівцях провокують саме вистави «просто неба», вистави в таких експериментальних локаціях. Тому це і як мистецький акт досить цікаво», — розповідає керівник Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської Іван Бутняк.

Для акторів грати просто неба — це завжди професійний виклик, адже замість статичних декорацій тут автентична архітектура, а замість прожекторів — сонячне світло та вітер. Спектакль, який уже три роки є в репертуарі театру, отримав нові мізансцени, адаптовані спеціально під університетські дворики.

«Це дуже класний досвід виступати не лише в театрі, тому що ти знаходиш нові локації, нові пристосування. Не дає виставі бути заїждженою. А саме на території ЧНУ це особливо класно, тому що це, як кажуть, Хогвартс, це замок, а Ромео і Джульєтта — це замки. Ми прямо в тих умовах, які дуже комфортні для існування нашим персонажам», — каже актор, який зіграв Ромео Андрій Репецький.

«У таких, скажімо, автентичних декораціях грати «Ромео і Джульєтту» Шекспіра, це взагалі надзвичайний досвід. Ба більше є певний трепет, бо сьогодні ми граємо для ветеранів російсько-української війни і хвилюємося, щоб усе пройшло добре. Це завжди ризик, коли граєш під відкритим небом: сонце, вітер, усі ці природні стихії», — говорить актор, який зіграв Тібальта Руслан Давидов.

Проєкт «Мандротерапія» фінансують за підтримки «Ротарі Клаб Чернівці» та закордонних партнерів, спрямовуючи кошти на заходи для ветеранів. Організатори наголошують, що такі теплі точки дотику дозволяють бійцям на певний час вийти з важкого ментального стану та побачити іншу сторону життя.

«Вони, по-перше, трошки переселяються зі своїх думок, зі свого ментального стану в зовсім інше. Тому що будь-який спектакль, особливо коли поряд побратими, воно відволікає, показує, що є щось інше, є інше життя. І, відповідно, вони набагато по-іншому на все дивляться. Що цікаво, що після нашої першої п’єси «Зірка без імені» в нас створився «Стальний темп», тобто театр ветеранів, де вже грає декілька наших ветеранів на протезах. Вони просто неймовірні», — зазначає керівниця проєкту «Мандротерапія» Юлія Грицку.

Попри експериментальний формат і нетипову сцену, суть твору залишається незмінною. Шекспірівська трагедія, хоч і вважається найбільш впізнаваною у світі, за сотні років не втратила своєї глибини, нагадуючи глядачам про вічні цінності. Адже кожен знає — сумніших оповідей не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєтти.

Слідкуйте за нами у Telegram