Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді — це профільний позашкільний заклад, де дітей навчають прикладної інженерії. Наразі тут займається близько шести сотень вихованців віком від 5 до 23 років, а самі заняття проходять у другій половині дня після шкільних уроків.

Про це пише С4.

«Наш центр – це профільний заклад позашкільної освіти науково-технічного спрямування. Тобто, більшість гуртків у нас – технічні. Ми б хотіли, щоб діти, які відвідують наші гуртки, в майбутньому обрали для себе технічні спеціальні гуртки. Окрім того, основне наше завдання, щоб у нас вони отримали конкретні практичні навички. У нас більшість занять – це прикладні і практичні заняття», – розповіла заступниця директора з навчально-виховної роботи ОЦНТТУМ Ірина Чернега.

Один із найпопулярніших напрямів — робототехніка. Загалом у центрі діє понад десяток гуртків – від базового програмування на Python та комп’ютерної грамотності до роботи з 3D-принтерами та мікроконтролерами.

«Наш гурток ділиться на три рівні: початковий, середній і високий. На початковому і середньому рівні діти працюють з конструкторами лего, вчяться збирати механічні речі, їх програмувати, тестувати на виконання різних задач. А вже коли вони алгоритмічно вміють правильно мислити і можуть працювати з інструментом, ми переходимо до 3D-друку, програмування мікроконтролерів, пайки, створення друкованих плат і так далі Це вже високий рівень робототехніки», – пояснює керівник гуртка «Основи робототехніки» Денис Кондрюк.

Опанувавши базову схемотехніку, гуртківці переходять до власних інженерних винаходів для дому. Паралельно в закладі розвивають технічно-спортивні дисципліни. Окрім секції картингу, де молодь тренується на реальних автодромах, у лабораторіях вивчають принципи конструювання та опору матеріалів.

«Вивчають, по-перше, моделювання – це проєктування, креслення, форму деталей, матеріалознавство. Потім це все збирають до купи. Тобто, деталей в нас немає, згідно з кресленням, виготовляємо кожну деталь, потім складальне креслення з’єднуємося до купи і дивимося на трасі, перевіряємо кінцевий результат», – каже керівник гуртка автотрасового моделювання Віктор Тодорюк.

Для самих вихованців такі заняття — це можливість знайти власне покликання. Хтось годинами перебирає деталі на автодромі, а хтось обирає творчі майстерні кераміки та ліплення, втілюючи у глині перші об’ємні фігури.

«Я кожного разу ліплю різне. Наймасштабніше, що я ліпила, це ялинка. Там кожну гілку треба було прикріплювати, і вона дуже висока Багато класних інструментів є, можна робити, що бажаєш», – поділилася вихованка гуртка Євгенія Ярмоленко.

Викладачі переконані, що навіть якщо дитяче захоплення мікросхемами чи глиною не переросте в кар’єру інженера або скульптора, вміння розбиратися в технологіях та створювати речі власними руками вже зараз стає базовою навичкою для сучасного життя.

Слідкуйте за нами у Telegram