У Чернівцях напередодні Дня вишиванки військовослужбовці 82-ї окремої десантно-штурмової бригади та дітки, які зараз перебувають на лікуванні, разом розписували підсвічники в символічному вигляді — українського рушника.

Про це пише С4.

За пензлі військовослужбовці разом із маленькими пацієнтами взялися в міській дитячій клінічній лікарні.

«Це однозначно психологічний ретрит із поєднанням арт-терапії. Зараз будуть пояснювати і військовим і діткам значення кольорів і їхніх символів. Дуже важлива, звісно, це підтримка діток, які зараз лікуються, й аби покращити їхній стан емоційний і взагалі перебування тут», — каже ініціаторка заходу, завідувачка кафедри практичної психології ЧНУ ім. Ю. Федьковича Валентина Радчук.

Для бійців, які повернулися з передової або відновлюються після поранень, такі заходи — це передусім спосіб заземлитися і переключити думки.

«Я був на Покровському напрямку оператором БпЛА. Такі заходи для мене не вперше, коли я був на реабілітації на Фастівській, там теж проводили такі тренінги. Це заспокоює», — ділиться військовослужбовець 82-ої окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Сергій Білецький.

Маленькі пацієнти завтрашнє свято зустрінуть у лікарняних палатах. Тож для них такий майстер-клас — це змога згадати затишні сімейні традиції.

«Це дуже добре відновлює, і можна таким візерунком показувати свої емоції. Ця вишиванка мені символізує те, що було до війни. Я пам’ятаю ми сиділи разом зі своєю родиною в День вишиванки. Сиділи-говорили, робили що хотіли. Я дуже хочу повернутися в ці дні. Хотілось би, аби всі хлопці повернулися і ми разом із ними так малювали», — говорить пацієнтка КНП «Міська дитяча клінічна лікарня» Олександра Плебчанська.

Аби діти мали простір, у якому вони забувають про діагнози, лікарня регулярно долучається до подібних ініціатив.

«Для нас дуже важливий цей захід, у тому плані, що діти не повинні відчувати себе хворими в лікарні», — розповідає гендиректор КНП «Міська дитяча клінічна лікарня» Дмитро Білоус.

Одним зі співорганізаторів заходу став поляк Норберт Фреєк. Чоловік переїхав до України два роки тому. Зараз він очолює центр підтримки родин українських захисників і переконаний, що чужої війни не буває.

«Ця війна для мене теж важкий досвід. У Чернівцях зараз спокійно, так, але це все-одно війна. Проте я думаю, що ми маємо робити те, що в наших силах. Тут допомагає і мій психологічний досвід, адже я також священник. Те, що ми можемо зробити тут разом — це й буде справжня синергія», — зазначає співорганізатор заходу, директор центру «Простір Надії» Норберт Фреєк.

Слідкуйте за нами у Telegram