Медикиня Світлана Сердюкова родом з міста Олешки Херсонської області. Залишилась на окупованій території, щоб рятувати поранених українських військових. 

Свою історію Світлана Сердюкова розповіла журналістам С4.

«Орки прийшли дуже швидко. Якщо на ранок тільки чули вибухи, то вже в обід вони були у Скадовську зі своїм прапором. Після обіду були вже в Олешках. Перші поранені, наші військові, прибули до нас вже в обід першого дня. Це була жарка пора. Їх було одразу декілька осіб. Потрібно було додаткові руки й ми залишались там жити тому, що хлопців потрібно було зустріти», – пригадує Світлана.

Умови виживання на окупованій території були жорсткими: щоб врятувати своїх, доводилось лікувати й російських військових. 

«Ми питали: чому ви тут? Ви тут нам для чого? Вони: “Ми не знали. Ми просто їхали на навчання. Я взагалі ні в кого тут не стріляв. Відпустіть, будь ласка. Я піду до своїх і піду звідси. Я повернусь додому. Я не знав що нас тут так поставили. Ми нічого не знали”», – розповідає медикиня.

Для Світлани Сердюкової найбільшим викликом була відсутність медикаментів у місті Олешки. 

«Допомога могла прийти з Чернівців. З Чернівців у Миколаїв. З Миколаєва у Хмельницький. І з Хмельницького їхало в Олешки. Тому що дорога з Миколаєва на Олешки вже була закрита і вони завозили через Мелітополь, різними шляхами. Але було дуже приємно, коли приходила посилка, ти відкриваєш її, а там лист: “Тримайтесь, ми з вами, Україна від вас не відмовиться”», – говорить жінка.

У серпні 2023 року Світлана Сердюкова разом із 10-річним сином переїхала до Львова, а згодом – до Чернівців. Понад рік працює директоркою центру первинно медико-санітарної допомоги у Садгірському районі. Пацієнтів з Олешків консультує дистанційно. На Херсонщині залишились й батьки. 

«Хотілось, щоб вони виїхали. Для нашої родини це друга війна. Коли вони нас, дітей, вивозили від війни, їм було 40 плюс, і доводилось все починати з нуля. Тому мій батько каже: Світлана, я у другий раз, починати все з нуля в моєму віці вже не зможу», – ділиться Світлана Сердюкова.

Переселенка каже, війна загартувала її, змінила цінності в житті та навчила знаходити радість у кожному дні.

«Ти прокидаєшся із вдячністю. Ти розумієш, за що ти вдячний. За кожний день. Дощ – прекрасно. Сонце – чудово. У тебе є робота – чудово. Життя дуже коротке. Треба навчитись любити кожен день свого життя», – підсумувала Світлана Сердюкова.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію кримчанина Івана Шморгунова, якому двічі довелося переїжджати через росіян.

Слідкуйте за нами у Telegram