Рятувала життя побратимам та вбивала окупантів: історія бойової медикині Лариси Збурлюк
Рятувала життя побратимам та вбивала окупантів: історія бойової медикині Лариси Збурлюк
Швидкі новини
Рятувала життя побратимам та вбивала окупантів: історія бойової медикині Лариси Збурлюк
Лариса Збурлюк – мати двох дітей. З перших днів вона вирішила приєднатися до армії. Маючи медичну освіту, тактична медицина стала справжнім викликом: бойові поранення, стресові умови й постійний брак досвідчених лікарів. Пригадує й евакуацію обпалених солдатів, коли доводилося діяти швидко і точно, щоб рятувати життя; власне поранення, через яке ледь не загинула.
Історію Лариси Збурлюк, молодшої сержантки, бойової медикині та нині ветеранки війни – у матеріалі С4.
Лариса Збурлюк мобілізувалась у свій день народження, 8 квітня 2022 року. Тоді зібрала речі й поїхала на фронт.
«У цивільному житті людина приходить, консультується. В тактичній медицині – це поле бою, це поранення, це ніч. Це зовсім різне», – зауважує вона.
Кров на фронті потрібна завжди, каже Лариса Збурлюк. В екстрених ситуаціях донорами стають й самі лікарі.
«У Макіївці ми проводили евакуацію, і там був дуже великий потік поранених. Тоді на моїх очах просто медики стоп-центру лягали й здавали кров. І їх ніхто не питав скільки здавати, чи по протоколу, чи по проміжку часу. Вони жертвували своїм життям. У нас був поранений: дві прострелені ноги, вогневе поранення живота, прострелені легені, чотири клінічні смерті пережитих. Вони зробили масаж серця відкритий і його врятували. Це все стоп-центр», – пригадує бойова медикиня.
Під час бойового завдання Лариса Збурлюк разом з одним побратимом опинилася неподалік противника, її напарник вчасно виявив ворога за допомогою тепловізора. Тоді жінка ліквідувала сама п’ятьох окупантів.
«За кілометр від нас ходили орки. Вони не знали, що ми саме там перебуваємо. Вздовж був довгий ліс. Напарник сказав: “давай візьмемо тепловізор”. А я ще рознервувалась: “навіщо в день тобі тепловізор?”. І він взяв його і каже, що там 5 точок з права. Автомат у напарника заклинив. І я розуміла, що автомат тільки в мене, і я або стріляю, або нас уб’ють», – говорить жінка.
На фронті Лариса Збурлюк повірила у дива. Під час бомбардування ворогом Харківщини отримала важке поранення, через яке ледь не загинула.
«Я єдина, хто не зняв “бронік”. Кажу: “хлопці, начальство прийде, будете без броніків – ми получимо”. Кажуть: “знімай, чого ти переживаєш”. Ну і я вже хотіла знімати, одночасно готую їсти, в мене там все вариться, і я чомусь почала співати Богородицю. Хлопці ще спитали, що я співаю. А то була просто мелодія. І тут прилітає в мене за стінкою і фарширує кусками бетону. Коли були удари, то аж по нирках сильно боліло. В ту ж секунду удару я думала, що це все. Больовий шок, удари, каску зірвало», – розповідає колишня військова медикиня.
Після травми Лариса Збурлюк довго лікувалась, відновлювалась. І, зрештою, поставила крапку на службі. Медикиня зрозуміла, що двоє дітей чекають на неї вдома. Нині пані Лариса волонтерить, допомагає військовим та вірить у перемогу.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію військового Давида Андрущака, який отримав важкі поранення на фронті й нині потребує коштів для лікування.
Слідкуйте за нами у Telegram
Читайте також:
просто заповніть всі поля нижче і ми зв’яжемось з вами