Етнічний молдованин з Новоселиці Дмитро Ігнатеско понад 20 років проживав з родиною в Італії. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до України та пішов добровольцем на фронт. Загинув у серпні 2022 року у селищі Єгорівка Донецької області.

З батьками загиблого бійця поспілкувалися журналісти С4.

«Пишався, що дід прийшов з фронту, дуже пишався. Він так дідусеві медалі оберігав. [Казав] “От який дід був, і я таким буду. Не хвилюйтесь, мамо, тату. Я теж буду як дід Андрій”», – розповідає Клавдія Молдован.

Дід Дмитра повернувся з фронту, але він – ні.

Коли почалася повномасштабна війна, каже мати загиблого, Дмитро не зміг всидіти за кордоном, тому вже за кілька днів повернувся додому й вступив до лав ЗСУ.

«Коли почалась війна, то він не міг ні працювати, ні спати. Тому що тут ми. Він казав: “Я чекати не буду поки росіяни прийдуть до Дністра. Або ви до мене, або я їду до вас”. Він через кілька днів приїхав додому на машині сам. Коли перетинав кордон, усі тікали з країни. Лиш він, одна машина заїхала в Україну», – пригадує Клавдія Молдован.

6 березня буковинець пішов до ТЦК, а вже наступного дня він вирушив на війну. Батьки розповідають, що син постійно телефонував з фронту і запевняв, що з ним усе добре.

«Розповідав, що вони там, у Богоявленці, у вихідний ішли на “Нову пошту”, щоб посилки забрати. І там були такі “мадами”, які увесь час із плакатами “слава россии”. Ось такі були там. Він також нам про це розповідав. Казав: “Якщо хочеш росії, візьми валізи і йди туди в росію”. Ось так він бачив їх: тут годуєшся, тут живеш, а в росію хочеш», – говорить мати полеглого бійця.

Востаннє батьки розмовляли з Дмитром увечері 9 серпня. Тоді він мав 2-3 дні виконувати бойове завдання, тож 12 серпня вони сподівалися почути сина знову, але не встигли. Загинув Дмитро Ігнатеско 11 серпня.

В останню дорогу буковинця провели 19 серпня в його рідному місті Новоселиця. Відтоді батьки двічі на день ходять до сина на цвинтар.

Слідкуйте за нами у Telegram