Родина Драбовських відкрила дитячий будинок сімейного типу ще у 2008 році на Херсонщині. За цей час встигли виховати 15 дітей, пережили окупацію Херсона, виїжджали до Польщі та в грудні 2023 повернулися до України. Прихисток знайшли на Буковині.

Свою історію батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу розповіли журналістам С4.

Ольга та Юрій Драбовські прийняли рішення виховувати дітей, які потрапили в складні життєві обставини.

«Вані було 9 років, а сестричці — 8. Це були наші перші діти. Про Ваню казали, що він тяжкий, ніхто його не бере, він не може рахувати до чотирьох. Нічого почали з курчат, індиків, дерев — і пішов, пішов із батьком у комп’ютерні ігри. Ну ось Ваня з нами, він такий — наш, Віка вже заміжня», — каже мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу.

Згодом родина взяла на виховання і інших дітей. Загальну кількість вихованців із 2008 року подружжя одразу й не пригадає.

«Як ми ще вдома були, ти рахуєш лише порції, скільки тарілок на стіл, по скільки котлет. То 13 нас, то 12, то 15. Усіх одразу не збереш, але вони приїжджали до війни до нас. До п’яти воно якось важко було, незвично, ми ж теж вчилися, і вони вчилися. А після п’яти воно вже непомітно було», — говорять батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу.

Нині сім’я виховує дев’ять дітей. Родина Драбовських у 2022 році пережила 48 днів в окупації.

«Ми не знали, прокинулися від вибухів, Чорнобаївку бомбили. Такий тремор був — страшне, і без кінця бомбили, бух, бух. І так дивишся, з одного вікна по полю їдуть, тут проїхали біля нас 300 метрів полем на Станіслав, що тільки не їздило», — пригадує Ольга Драбовська.

Після подій у Бучі родина Драбовських виїхала на підконтрольну Україні територію, щоб врятувати дітей.

«Ми їхали, по дорозі знаки стояли — «все заміновано». Вибачте, у туалет усі біля машини ходили. А що робити? Ми вже до Снігірьовки доїжджали й почали бомбити, прям ось так дивишся у вікно й бачиш. Тяжко було. А виїхали — горілка й цигарки, найдешевший самогон — ось так тільки на блокпостах пропускали», — розповідають вихователі дитячого будинку сімейного типу.

Намагалися знайти прихисток у різних містах, але для дитячого будинку сімейного типу житла не знайшлось, родина виїхала за кордон.

«Польща все підготувала. Ми зайшли, були й кімнати розплановані, і ліжка були, і постіль, і кухня, і пральня, і душова. Але не тільки ж умови. То не наша країна, а туга яка…», — зазначають Ольга та Юрій Драбовські.

У грудні 2023 року Драбовські повернулися до України. Прихисток знайшли на Буковині в селі Панка, де їм запропонували соціальне житло, а дітей влаштували до навчальних закладів. Будучи далеко від рідного дому Драбовські взяли на виховання ще чотирьох дітей із Херсонської області.

«Спочатку з батьками ми познайомилися, коли їхали в машині. Перший день більше мовчали, а потім уже розговорилися. Приїхали сюди, теж із самого ранку за столом усі познайомилися. Нормально, усі дружні, ніхто нікого не ображає. У школі теж усі дружні, нормально до мене ставляться, наче як до інших», — каже вихованка дитячого будинку сімейного типу Олена Корольова.

У прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу першочергово влаштовують дітей, які перебувають між собою в родинних стосунках.

«Великий дитячий будинок сімейного типу — це до десяти дітей, в області також є зараз сім’ї, які мають таку кількість. Більше того, в області зараз є сімейні групи, які складаються з десятьох дітей. На жаль, вони зараз проживають в інтернатному закладі, але якби зараз була родина, яка б була готова взяти їх усіх разом, адже за законодавством сімейна група не може бути розділена, то вони теж могли б бути поміщені в прийомну родину», — розповідає менеджерка в соціальній сфері по Чернівецькій області БФ «СОС Дитячі містечка» Україна Анна Бабенко.

У місті Чернівці нині працює п’ять дитячих будинків сімейного типу та дев’ять прийомних сімей, включно з родинами ВПО. Наразі в Чернівцях є соціальне житло для однієї родини, яка візьме дітей на виховання.

«Там умови створені саме для проживання приблизно десятьох дітей. Якщо є охочі, я з радістю кажу — вони можуть звертатися до нас, центру соціальних служб, до служби в справах дітей із питанням саме створення сімейного будинку дитячого типу. Тобто, якщо батьки готові, якщо їхні серця відкриті і вони готові разом із нами проходити всі етапи, разом із дітьми — ми шукаємо таку сім’ю», — говорить провідний фахівець із соціальної роботи Чернівецького міського центру соціальних служб Оксана Зелінська.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію сім’ї Карпенків, яка так само допомагає дітям зі складними життєвими обставинами.

Слідкуйте за нами у Telegram