Максим Шварцман – відеооператор та фотограф з Чернівців. Боєць з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну у складі Збройних сил. Максим загинув у боях з ворогом. Йому було 35 років.

Його історію репортерам С4 розповіла його дружина Марина Шварцман.

Марина познайомилася з Максимом, працюючи на одному з чернівецьких телеканалів. Разом довгий час працювали: писали сценарії та готували проєкти.

«Спочатку він навчився знімати як оператор, а потім перейшов на більш художній і творчий рівень, було більше постановок», – розповідає жінка.  

Дружина загиблого Героя згадує, що Максим мріяв знімати кіно та мав багато ідей для короткометражних фільмів. Зокрема, хотів зняти пам’ятники Ольги Кобилянської і Сидора Воробкевича, які оживають, а потім ідуть містом і питають у людей, що ви зробили з містом.

Реалізувати свої ідеї Максим так і не встиг. Творчу діяльність в перші дні повномасштабного вторгнення змінив на військову форму. Не зміг стояти осторонь, коли його рідне місто Каланчак на Херсонщині окупували російські війська.

«Він каже: “треба йти, подивись, що робиться”. Я кажу: “ну куди ти підеш? “. Він каже: “У військомат”. Але він ніколи не служив, в нього навіть військового квитка не було. Ніхто не знав, що буде, чи прийдуть сюди росіяни, чи не прийдуть. Забрали місто рідне його, де він виріс, де могила мами, рідні місця. Ми там теж жили певний час», – говорить Марина.

У Максима Шварцмана залишилось двоє дітей 7 і 10 років. Сім’я завжди була близька і до війни майже не розлучалася. Марина згадує, як одного разу  отримала від нього повідомлення, настанови з якого довелося виконувати.

«Це не заповіт, але я його так називала. Він просив, щоб я не брала на похорон дітей, він пам’ятав похорон своєї мами, тому казав, що не хоче, щоб вони пам’ятали ту оболонку, яка від нього залишиться, а щоб пам’ятали його живим», – каже дружина Героя.

Максим Шварцман загинув 15 липня під Бахмутом. Поховати Героя близькі змогли лише за два тижні. 

«Ми ніби були на зв’язку, ввечері не говорили, а потім написав: “все добре, не буду на зв’язку. Напишу завтра або після завтра”. Це вони йшли на завдання, тому я навіть не чекала, бо він попередив, що не буде на зв’язку, але вже ввечері мені подзвонила дружина Івана Підгурського і сказала, що їх немає», – пригадує Марина.

Серед особистих речей Максима Марина знайшла примірник своєї книги, яку відправила чоловікові після презентації. Каже, що вона й досі пахне димом. А ще в ній Максим зберігав найдорожче – дитячі малюнки.

Що довелося пережити чоловіку Марина й досі до кінця не знає. Каже, він ніколи не жалівся і завжди підтримував її навіть на відстані. Дружина загиблого сподівається, що згодом матиме сили опублікувати те, що писав Максим на фронті.

Слідкуйте за нами у Telegram