Роман Віхляєв — прикордонник 31-го Чернівецького загону. Військовослужбовець пройшов непростий шлях від навчання в Ізраїлі до оборони рідної землі на найгарячіших напрямках фронту.

Про це пише С4.

Свій армійський шлях розпочав ще в Ізраїлі, куди у 2004 році поїхав одразу після школи. Навчання там швидко поступилося місцем армійській службі. Про свій вибір Роман Віхляєв згадує так: «Я їхав навчатись на програміста, тоді з комп’ютерами дружив дуже, але не складалось, і була опція повернутись в Україну, а я пішов в армію. Там це престижно, має свої плюси».

Після повернення в Україну у 2010-му, чоловік навчався в Полтавському державному аграрному університеті. Згодом, разом із родиною знову виїхав до Ізраїлю. Втім, у 2022 році з початком російського повномасштабного вторгнення чоловік без вагань став на захист України.

«Десь майже через не місяць, навіть, кілька тижнів я зрозумів, що просто сидіти теж не буду. Я був в Полтаві в той момент, бо родом звідти. Я пішов тоді у воєнкомат, мене не знали оформити. У результаті оформили, як мобілізованого», – прогадує військовий.

Далі була служба у складі Краматорського прикордонного загону. На той час підрозділ уже вів важкі бої на Донеччині, тож за лічені дні Роман опинився в гарячій точці — під Мар’їнкою.

«Потім поїхали в Чорнобиль. Нас розділили – когось кинули в одну ПКШ, когось в другу, там доповнили іншими людьми. Після Чорнобиля частина нашої групи поїхали на Бахмут, а я зі своїми потрапив знову на Мар’янку. У 2023-му отримав поранення», – розповідає Роман Віхляєв.

Одним із найважчих випробувань для підрозділу Романа стало забезпечення антидронового захисту бойової групи. Під час чергового виходу військові потрапили під щільний ворожий обстріл.

«У той момент, коли ми з звичайною пушкою там воювали по вісім годин, і відповідно, коли ми виходили, нас ніхто не прикривав – нас бачать і по нам все лупить. Нас 120-ми накрили, і я отримав поранення. Товариш мій отримав контузію, він мене відтянув, зняв з мене рюкзак, перемотав як зміг. Моє прохання, щоб він йшов в тил і лишав мене, він проігнорував. Ми вдвох уже готувалися цей бій приймати останній», – ділиться військовослужбовець.

Після важкого поранення та довгого лікування Роман перевівся до 31-го прикордонного загону. Нині він обіймає посаду старшини підрозділу та вже кілька років облаштовує життя у Чернівцях.

«Займаюсь тиловими питаннями, забезпеченням хлопців потребами, в цілому колектив хороший, зарплатня маленька, часу бере максимум. Місто, загалом, гарне, затісно тут не може бути. Я, маючи автівку можу поїхати за місто, тут багато є місць, де відпочити. Навіть, без грошей можна поїхати на пікнік до якоїсь річки, та й взагалі на гарні краєвиди подивитися», – говорить Роман Віхляєв.

Попри значний досвід життя за кордоном, повертатися до Ізраїлю Роман не планує. Чоловік переконаний, що попри всі виклики та труднощі, Україна для нього — це найкращий дім.

Слідкуйте за нами у Telegram