У ніч із 13 на 14 червня 1941 року на Буковині відбулася одна з наймасштабніших хвиль арештів і депортацій. У 85-ті роковини цих подій у Чернівцях вшановуємо пам’ять буковинців, яких радянська влада примусово вивезла до Сибіру.

Про це пише С4.

Тисячі сімей арештовували і примусово звозили на станцію «Чернівці-Північна» і в товарних вагонах відвозили у віддалені райони Сибіру. Щороку 13 червня сюди приходять ті, чиї рідні потрапляли під каторжну хвилю депортації.

«Кожного року ми йдемо сюди, тому що воно мені болить. Мою родину, дідуся арештували у 1944 році, бо він був фельдшером, їхав бричкою і був зв’язковим. Коли його в 1944-му арештували, замість нього лишилась моя мама», – розповідає членкиня ГО «Чернівецьке товариство політв’язнів та репресованих Марія Іванова.

А через три роки заарештували батька Марії Іванової. Згодом – і всю родину.

«У 1947 році його забрали, хоч він пройшов усю війну і потім ще майже 10 років відсидів. Дідуся в 1944му, а в 1947-му – бабусю з чотирма доньками погрузили і вивезли. Мою вагітну мною маму теж погрузили. Батька в серпні арештували, а маму – 22 жовтня. А 26 жовтня в товарняку я народилася», – ділиться Марія Іванова.

Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини до складу УРСР у 1940 році, радянська влада мала на меті ліквідувати так званих «соціально-ворожих елементів. Під цей удар потрапляли українські активісти, інтелігенція та звичайні селяни. Вшанувати пам’ять репресованого діда, батька та матері до залізничних колій прийшла і Орися Ковальчук.

«Діда в січні 1945 року висилали з цієї станції. Вагони були забиті, як казала моя баба: «Скотські, товарняки, для худоби». Посеред вагону поставили буржуйку, заносились сніг і топили воду, дров майже не було. Маму сюди завезли, їй був 21 рік, бабі – 50, меншому брату – 15. По дорозі люди помирали від голоду, холоду. Заганяли людей в Архангельську область, в бараки. Вечері привезли мішковину, валянки і до роботи», – каже членкиня ГО «Чернівецьке товариство політв’язнів та репресованих» Орися Ковальчук.

Бабусю, маму і сестру Валентина Шмальця у 1947-му вислали до сибірської тайги. За спогадами рідних, вижити у нелюдських умовах переселенцям допомагало те, що поруч було багато земляків-буковинців.

«Вони коло річки їх скинули, і виходить, що один берег був схилий, а інший – трохи горбатий. Там робили землянки і так жили коло тої річки. Багато визначилося тим, що було багато путильчан, сторожинчан, гуцулів. Ті їхали з пилкою, сокирою, а тайга мала ліс, і це їм дало можливість щось робити. Потім вони приїхали і їм вже дали ліс пилити, норму ту виконувати», – говорить член ГО «Чернівецьке товариство політв’язнів та репресованих» Валентин Шмальц.

Сьогодні росія повторює злочини радянського режиму, проводячи аналогічні депортації українців. Наразі офіційно підтверджено примусове переміщення щонайменше 20 570 українських дітей. Ще понад півтора мільйона неповнолітніх залишаються на тимчасово окупованих територіях, де щодня зазнають впливу російської пропаганди та примусової русифікації.

Слідкуйте за нами у Telegram