Колишній військовий із Сумщини Сергій Золотарьов потрапив до армії ще у 2013 році. Повномасштабне вторгнення зустрів у місті Маріуполь у складі 23 загону морської охорони.

Історію військового — дізнавалися журналісти С4.

«Саме з металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі за наказом Верховнокомандувача весь маріупольський гарнізон тоді вийшов у полон», — розповідає захисник.

Так звана евакуація тривала чотири дні. Оборонцям Маріуполя обіцяли обміняти їх якнайшвидше, втім не судилося. Сергій Золотарьов провів у полоні 21 місяць.

«Спочатку вивезли нас усіх до Оленівки. З Оленівки 10 червня 2022 року вивезли в місто Довжанськ Луганської області. Коли йшов на строкову службу, я відмічав кожен день. Треба було рік відслужити, але місяць мені здавався, як десять років служби. І я на цьому досвіді не рахував дні. Пройшов день — добре. Живий, здоровий — це вже добре», — пригадує колишній військовий.

Сергій Золотарьов каже, росіяни знущалися з полонених просто заради забави.

«Є десять заповідей: не вбий, не вкради… Отак у них (росіян — ред.) із Женевською конвенцією. Якщо там написано “не вкради”, то вкради, якщо “не вбий”, то вбий. Усе навпаки. Якщо їм щось не подобалося в нашій поведінці, то було ще гірше, ніж до того. Їм могло не сподобатися все що завгодно: неправильно стоїш, неправильно опустив голову, не так тримаєш руки за спиною», — ділиться воїн.

На рідну землю захисник повернувся 8 лютого 2024 року під час 51 обміну військовополоненими. Тоді ж уперше за довгий час зміг поговорити з родиною.

«Те що давало вижити, не впасти духом — це сім’я. У першу чергу, це мій маленький син, якому на початку 2022-го ще не було 2 років. У цьому році буде 5. Любов до сина давала мені сил, наснаги вистояти, витримати», — розповідає Золотарьов.

Після лікування і реабілітації Сергій разом із родиною залишилися в Чернівцях. Тут за можливості відвідують мітинги на підтримку військовополонених.

«Якщо цивільний каже, що йому важко, то, знаєте як кажуть, що військовим багато платять — 100 тисяч у місяць на “нулі” — ласкаво просимо, приходьте подивитися на ці умови. Я просто сам це знаю, сам це пройшов, коли ти недоїдаєш, недосипаєш, холодно. Цілодобово в тебе летить усе що може. Ти навіть не можеш підняти голову, ти не знаєш, що буде через секунду», — говорить колишній військовий.

Раніше ми розповідали історію захисника Володимира Тимофійчука, який пішов на фронт у 19 років.

Слідкуйте за нами у Telegram