10 березня Україна відзначає День Державного Гімну. Саме цього дня 161 рік тому в Перемишлі вперше офіційно виконали «Ще не вмерла Україна». У вересні ж 1989 року ці слова вперше публічно пролунали в Чернівцях. Василь Жданкін виконав гімн на стадіоні Буковина під час фестивалю «Червона Рута».

Про це пише С4.

Пісня, що розпочала свій шлях у 1862 році, була написана Павлом Чубинським, і швидко змогла об’єднати навколо себе український визвольний рух, зрештою ставши гімном УНР. Та радянська окупація все змінила.

«Радянський Союз не сприймав текст цього гімну, тому що він вважав його надто проукраїнським. Радянській владі українська нація, українська спільнота не була потрібною. І, власне кажучи, за навіть просто виконання цієї пісні можна було отримати суворе покарання, аж до заслання», — розповідає директорка Чернівецького обласного краєзнавчого музею Тетяна Мінаєва.

Після захоплення Буковини більшовиками, «Ще не вмерла україна» майже 50 років не лунала вулицями міста. Та у вересні 1989-го на стадіоні «Буковина» відбувався фестиваль присвячений пам’яті Володимира Івасюка під назвою «Червона рута», який став майданчиком для політичної акції.

«24 вересня, в останній день закриття фестивалю, Василь Жданкін, відомий український бард, кобзар, акапельно виконав “Ще не вмерла Україна”. Після того, як він виконав цю пісню, весь стадіон скандував: “Воля, воля Україні”. І, фактично, це було перше таке масове виконання українського гімну “Ще не вмерла Україна” впродовж тривалого часу заборони», — каже Тетяна Мінаєва.

Після 1992 року та падіння союзу «Ще не вмерла Україна» вийшла з підпілля та знову стала державним гімном. Відтоді її адаптували в десятках різних версіях — від академічного хору до важкого року.

Слова: «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» знає чи не кожен українець. Для одних — це гордість та сльози, для інших — символ незламності та єдності. Які емоції сьогодні викликає головна пісня країни в чернівчан, дізнавалися журналісти С4:

• «Я відчуваю велику радість, тому що це гімн нашої Батьківщини».
• «Гордість за свою країну. Це один із символів нашої країни. Рука на серці і в грудях становиться тепло».
• «Я, коли була за кордоном і чула гімн у телефоні, мене це дуже тішило. Це частинка мене, це те, із чим я виросла, із чим я зростаю як професійно, так і ментально».
• «Я відчуваю гордість за свою країну. Коли, навіть, у нас школі лунає гімн, я кладу руку на серце і співаю його. Він у мене асоціюється з Україною до війни. Коли хвилина мовчання і гімн, мені так шкода тих Героїв, котрі померли за нас».

Чернівчанам пощастило щодня о 12 годині чути з міської ратуші виконання головної пісні країни сурмою. Микола Блищук каже, що для нього — це особлива місія.

«Це наше святе, це наша держава й державний гімн України. Це треба виконати з душею, з покладенням серця. Так, щоби почули, що це дійсно Гімн нашої України», — каже сурмач.

Слідкуйте за нами у Telegram