Щороку 2 квітня відзначається Всесвітній день поширення інформації про аутизм. Його мета — підвищити обізнаність про розлади аутистичного спектра та підтримати родини, які із цим живуть щодня.

Як не пропустити перші ознаки, чому важливо не зволікати зі зверненням до фахівців і як виглядає звичайний день дитини з аутизмом — дізнавалися журналісти С4.

Юрчикові дев’ять. Він ходить у музичну школу, займається танцями, карате та скелелазінням. У нього є улюблений бургер після занять у школі й чіткий розклад дня, який допомагає почуватися спокійніше. А ще в Юрчика — розлад аутистичного спектра. Його мама згадує: перші сумніви з’явилися, коли синові був рік і чотири місяці. Він не говорив, майже не відгукувався на ім’я і не показував пальцем на те, що хоче.

«Так, я зрозуміла, що певно є якісь проблеми, хоча він прекрасно спав, він прекрасно їв на той момент, він чудово рухався. Звичайна дитина, крім того, що він не показує пальцем, не розмовляє, не відкликається на ім’я. Ну і все, я дізналася, порадили мені реабілітаційний центр, де поговорила зі спеціалістами, які сказали, що ймовірніше за все, щось таке буде — давайте до двох років чекаємо, і після цього вже діагностуємо, і вже будемо займатися», — розповідає мати Юрчика Ксенія Костюченко.

Сьогодні Юрчик говорить, навчається в школі та має насичене життя. Але цей шлях був не швидким. Фахівці пояснюють: аутизм — це не однакова для всіх історія. Це спектр. І прояви можуть бути дуже різними. Найчастіше підозри про хворобу виникають у віці від півтора до двох років, зазвичай першими помічають симптоми педіатри.

«Наприклад, коли дитина не спілкується з мамою, не посміхається їй, відводить погляд, не дивиться на неї, немає ніяких звукових сигналів на відповідь, коли мама щось питає. Може бути й навпаки, що дитина розвивається пропорційно у всіх сферах до року-півтора, а десь у півтора роки відбувається регрес», — каже лікарка-педіатр-неонатолог Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні Олена Власова.

Окрім цих ознак, дитина може мати гіперчутливість до звуків, світла та доторків, без розуміння значення слів або фраз постійно повторювати їх по колу, а також безцільно повторювати одні й ті самі рухи. Також діти з розладом аутистичного спектру часто досить перебірливі в їжі й можуть хотіти їсти тільки страви певного кольору, текстури чи складу. Втім, остаточний діагноз встановлює лише дитячий психіатр, зазвичай у 2–3 роки. Дуже важливо почати реабілітацію якомога раніше і знайти ту нішу, яка розкриває дитину по-справжньому.

Ксенія наголошує, що хоча часом може бути важко й навіть страшно, найголовніше для батьків — не залишатися із цим наодинці. Просити про допомогу, знаходити ресурс і дбати про себе — адже від цього напряму залежить і стан дитини.

«Якщо ти вже привів цю дитину в цей світ, то ти маєш бути здатен зробити так, щоб вона прожила хоча б це дитинство достойно. Тому найкращий вклад у це дитинство й найкращий вклад у цю дитину — це твоя увага, це твоя любов, а це неможливо дати без ресурсу. Відновлювати свій ресурс, просити про допомогу, ніколи не казати, що я сама справлюсь — це важко», — говорить мати Юрчика.

Фахівці акцентують увагу на тому, що так звані «істерики» в дітей з аутизмом — це не про маніпуляцію. Найчастіше це реакція на перевантаження — сенсорне або емоційне. У таких випадках важливо не сварити, а допомогти дитині заспокоїтися.

«Якщо в нас сенсорне перевантаження, ми стараємося перейти в місце, де немає сенсорних подразників, які перевантажували нервову систему. Якщо це на шум реакція, на голосні звуки, то десь тихе місце. Якщо це на світло, то десь менше світла», — пояснює лікарка-психолог Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні Юлія Зелінська.

Юрчик — не виняток. Він — один із багатьох дітей, які просто інакше сприймають цей світ. І хоча такий шлях може бути складнішим, він не менш повний — на емоції, досягнення і маленькі перемоги. Головне — бачити не лише діагноз, а дитину. І завжди бути поруч.

Слідкуйте за нами у Telegram