Він розміновував міни з 18 років, але мріяв про більші виклики. Коли почалась повномасштабна війна командир раптово повернув його зі спокою відпустки до нової, жорстокої реальності. Історія Дениса Стратійчука — це розповідь про мужність, втрати і силу починати заново, коли здається, що все втрачено.

Про це повідомляє С4.

Щойно виповнилось 18, Денис добровільно підписав контракт зі Збройними силами України. Службу сапером почав у 2019 році, в частині, яка базувалась у Кам’янці-Подільському.

«Основна моя мотивація була це захист країни, плюс події 14-го року мене також дуже тривожили. Як тільки нам виповнюється 18 років, ми виростаємо, вже можемо самі вирішувати що нам робити. Життя у мене було доволі цікаве і складне до 18 років і це був як виклик самому собі: от зараз я піду, доведу сам собі, що я можу, що я вмію, що я справлюсь», — розповідає Денис.

Вже за рік служби хлопець подав рапорт на переведення — туди, де важче. У 8 окрему гірсько-штурмову батальйонну бригаду. Такий вибір здивував навіть старших побратимів.

«Це було повне нерозуміння. Всі не могли зрозуміти мотивацію мене молодого: чого я переводжусь, на їхню думку, в гірше місце. Мені здавалося, що там я принесу більше користі», — згадує ветеран.

За півтора тижня до початку повномасштабного вторгнення, 13 лютого 2022 року, Дениса викликали з відпустки. Тоді в бригаді почали готуватись до найгіршого — видавали медичні препарати і посилено готували особовий склад до бойових дій.

«Командир бригади, підполковник, пошикував нас 22 числа, і сказав: «Не вірте тому, шо кажуть по телевізору і менше слухайте того, що кажуть на радіо, з дня на день буде війна.» Я йду до казарми, заходжу в наш кубрик, забігає комбат і кричить: «Батальйон, війна почалась». Ми сідаємо в автомобіль, формуємо колони і прямуємо в сторону Києва», — розповідає Денис.

Після звільнення Київщини бригаду Дениса перекинули на Донбас. Там неподалік села Берестове, біля траси «Бахмут-Лисичанськ», разом із групою саперів військовий виконував завдання з мінування стратегічної ділянки. Під час операції підрозділ потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок якого хлопець отримав важке поранення та втратив руку.

«Буквально крайнє, що я памʼятаю — це виходи: перший, другий, третій. Падаю, і вже все, я ніби мішок з піском», — згадує Денис про момент, коли втратив руку.

Після важкого поранення Денис пройшов довгу і складну реабілітацію. Нині ветеран списаний зі служби і поступово пристосовується до цивільного життя: навчається жити з новими викликами і продовжує підтримувати побратимів.

Слідкуйте за нами у Telegram