Дмитро Сірман добровольцем пішов на війну у березні 2023 року. Був зв’язківцем на Сумському, Донецькому, Харківському напрямках. У жовтні йому мало б виповнитися 60 років, та загинув, рятуючи побратимів, на Куп’янському напрямку.

Про свого батька журналістам С4 розповів його син Олег Сірман.

«У березні мій тато прийняв рішення і просто поставив перед фактом про те, що йде служити. Він мав принципову для себе позицію, що це має бути підрозділ ЗСУ, а не територіальна оборона. Він сказав: “Я йду служити, ви маєте моє рішення прийняти”. У нас не було вдома можливості якимось чином це обговорити чи тата якимось чином зупинити», – пригадує син загиблого військовослужбовця.       

Дмитру Сірману тоді було 57 років. За час військової служби воював на різних напрямках. Спочатку на Сумському, потім на Запорізькому, Донецькому та Харківському.

«У мого тата, окрім 1 жовтня, були ще дві дати, які він так само відзначав як день народження. Я думаю, що ні для кого не секрет, що наші військові займають будинки тих, які виїхали з Донецької області і там тимчасово дислокуються. На Покровському напрямку татовий будинок під прямим ударом зруйнували росіяни. Тато був під завалами кілька днів, і після того він вижив, вибрався неушкоджений. Потім на Куп’янському напрямку у сусідній будинок, де надавали лікарські послуги військовим, влучили російські військові, вбили медиків та багато наших військових», – говорить Олег Сірман.

За 2,5 роки служби Дмитро Сірман мав можливість тричі приїхати додому. Щоразу розповідав синам історії з фронту. Старший син Олег щоразу бачив, як змінюється тато. 

«Мені здається, війна його не просто змінила, а заново переродила. Він став справжнім українським військовим. Ми зідзвонювались кожного дня, і я чув на задньому фоні постійні вибухи, постійно обстріли. Тато завжди був “на нулі”. У нього була мета постійно бути в епіцентрі подій», – каже син загиблого військового.

1 жовтня Дмитру Сірману мало б виповнитися 60. Він планував повернутись додому та завершити військову службу. 3 серпня прийшла звістка про його загибель. 

«Тато перебував на позиціях на Куп’янському напрямку. Це був його час чергування. Він був зв’язківцем – забезпечував зв’язок своєму підрозділу. Якраз під час того, як він налаштовував зв’язок і рятував свого побратима, який пішов перший, поправити ту антену, ворожа ДРГ їх накрила. Тато отримав поранення, була сильна кровотеча, не встигли врятувати. Ми вірили, що тато приїде додому і буде займатись своїми справами далі, у нього їх завжди багато, завжди амбітні плани. До останнього не вірили і сподівались, що це не правда. У таке відмовляєшся вірити навіть сьогодні», – розповідає Олег Сірман.

Дмитро Сірман навчав синів бути людяними та любити  Україну. Олег зізнається, що з думкою стати військовим він прокидається щодня.

«Думка одягнути військову форму і вступити у лави ЗСУ була чи не кожного місяця. Я розумів, що наші військові – це найкращі люди, які зараз є. Ти можеш займатись чим хочеш, але вони є справжнім еталоном чоловіка. У мене таких намірів було багато. Думав, що коли він повернеться, я зможу його зняти і піти воювати. Але поки що переважує бути медійником та давати можливість існувати буковинському медіапростору. Я думаю, що життя покаже, як краще. Але з думкою, щоб стати військовим я прокидаюсь кожного дня», – додає Олег Сірман.

Поховали Дмитра Сірмана 7 серпня на Садгірському кладовищі.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що президент України посмертно відзначив захисника із Буковини Віктора Васіліку державною нагородою.

Слідкуйте за нами у Telegram