Повернення з фронту — це не завжди повернення до спокійного життя. Багато ветеранів щодня зіштовхуються з байдужістю, відсутністю розуміння й навіть браком такту.

Про це розповідає С4.

Віталій Сапожніков, військовослужбовець, який служить із 2014 року, розповідає про проблеми, з якими стикаються ветерани:
«Особливо біля госпіталю. Знаючи, що там військові, заїжджають на потужних вихлопних, які дуже голосно працюють. Підходиш, пояснюєш, що тут лежать поранені, а у відповідь — суперечки», — каже боєць.

Очільниця управління у справах ветеранів Чернівецької міськради Ольга Грамота наголошує на тактовності:
«Якщо ви хочете подякувати ветерану, ви можете кивнути, простягнути руку або покласти руку на серце. Але в жодному разі — не обіймати без дозволу».
Також не варто ділити військових на «травмованих» чи «нетравмованих»: «Для них це болюче питання. Не потрібно понижувати», — додає вона.
І закликає з дитинства вчити поваги:
«Якщо військовий йде на протезі — це не робот, а людина, яка поклала своє життя та здоров’я».

Юліана Мартинюк, фахівчиня з супроводу ветеранів, наголошує: адаптуватися мають не лише військові, а й їхні родини.
«Дуже важливо проводити підготовку з дружинами, дітьми, батьками: як поводитись, коли виникає агресія, як реагувати спокійно».
«Людина, яка була до війни — вже ніколи не буде такою після», — каже вона.

Війна змінює всіх. Але тільки від нас залежить, чи стане наше суспільство простором, де ветерани почуватимуться гідно. Розуміння — перший крок до вдячності.

Слідкуйте за нами у Telegram