Прихід радянської влади на територію Північної Буковини й Бессарабії влітку 1940 року не став для буковинців рятівним після майже 22 років румунського окупаційного режиму. Тоді 26 червня радянський уряд висунув Румунії ноту про повернення цих територій Союзу, мотивуючи свою вимогу тим, що у 1918 році румуни насильницьким шляхом відібрали частину його території — Бессарабії, порушуючи її вікову єдність з УРСР.

Разом з тим, уряд УРСР вважав, що питання про повернення Бессарабії органічно пов’язане з передачею Радянському Союзові тієї частини Буковини, населення якої у своїй величезній більшості пов’язане з Радянською Україною, як спільністю історичної долі, так і спільністю мови й національного складу.

Як пояснив журналістам С4 лідер і засновник медіа «Ukraine History», громадський діяч Олександр Прокопів, радянська влада творила гнітюче враження для буковинців.

«Чи це було приєднанням — точні ні. Це все мало характер окупації. Деякі більшовики робили крок назад, щоби зробити два вперед: була українізація, ліквідація суворого режимного апарату румунів. Але все-таки через панічне враження від приходу румунських військ, від насичення пропагандою, терором, грабунками, мародерством, ми можемо вважати це більшовицькою окупацією», — розповів історик.

На порозі неминучого конфлікту з Німеччиною почалася примусова мобілізація, яка супроводжувалася пропагандою про велич і непереможність Червоної армії.

Відповідаючи на запитання, чи мають право нині окремі румунські політики зазіхати на нібито свої території, Олександр Прокопів зазначив, що це, з їхнього боку, буде кроком у минуле та поверненням до імперіалістичного бачення світу.

«Чим більше румунських депутатів буде говорити про зазіхання на інші території, тим далі Румунія буде повертати шлях свого розвитку у минулу стадію, де окупація іншої території була цілком прийнятна. Якщо Румунія повернеться на шлях імперіалізму, це означатиме шлях у минуле», — переконаний він.

Прокопів згадав про Буковинське віче, яке сталося 3 листопада 1918 року. Тоді тисячі людей зібралися у Чернівцях і рішуче заявили про своє прагнення бути з Україною, після чого було ухвалене рішення про входження Північної Буковини до складу Української держави. 

«Це був дуже важливий момент, для національного відродження й ідеї XIX століття, які поширились на Чернівці від галицьких будителів і громадських організацій», — підсумував фахівець.

Попри це вже 11 листопада 1918 року на територію краю зайшла румунська армія. Відтоді до 28 червня 1940-го територія Буковини перебувала у складі Румунії. А вже 7 серпня було проголошено про утворення Чернівецької області у складі УРСР.

Нагадаємо, нещодавно антиукраїнська лідерка румунської партії S.O.S. România Діана Шошоаке написала листа Володимиру Путіну, у якому, зокрема, поскаржилася на нібито «незаконно утримувані» Україною румунські території через несправедливий пакт Ріббентропа-Молотова, який був денонсований. Вона переконана, що саме тому вони мають право захищати румунів на тих територіях, які хочуть повернути. Російського диктора Шошоаке закликала врахувати цю її вимогу у переговорах щодо миру в Україні.

Слідкуйте за нами у Telegram