Денис Кайнак у мирному житті працював барменом та колористом. У березні 2022 року пішов воювати. На Донецькому напрямку боєць отримав осколкове поранення в ногу.

Свою історію військовий розповів журналістам С4.

Денис Кайнак каже, що коли вперше прийшов до військкомату йому відмовили через проблеми зі здоров’ям.

«Перший раз мене не хотіли брати. В мене були проблеми зі шлунком. Коли я прийшов у військкомат, мені відмовили. Сказали: “Посиди в запасі, ти нам не потрібен”. Але я наполіг і мене взяли», – розповідає військовий.

Денис Кайнак воював на Донецькому напрямку. Пригадує, що через проблеми зі здоров’ям постійно носив із собою ліки. За це отримав від побратимів позивний «Аптека». Відтоді став бойовим медиком.

«Мене кинули на вихід – Бахмут. Це був важкий вихід, перший досвід. Старшого поранили й рація дісталась мені. Військові подумали, що я лікар і “кидали” мене на поранених. Вісім людей ми з хлопцями винесли. Коли ми жили в інших місцях, ти зустрічаєш людину, яку врятував. Він біжить, каже “Аптека” та обіймає тебе. Це найприємніше», – каже Денис Кайнак.

Два місяці тому військовослужбовець отримав осколкове поранення ноги, коли визволяв від окупантів одне з сіл на Донеччині. 

«Я сидів на рації. Мене змінили о 4 ранку. Я пішов відпочивати в окоп й туди прилетів уламок. Це була касетна міна. Один уламок потрапив у стегно, інше в коліно. Мене евакуювали», – згадує поранений боєць.

Денис каже, що ногу не вдалося врятувати через серйозні травми – порозривалися сухожилля та зв’язки. За його словами, медики хотіли ампутувати кінцівку вище коліна, але чоловік наполіг, щоб цього не робили: «на знімку коліно ціле, я його змушу працювати».

Денис Кайнак каже, батьки не знали, що він на передовій.

«Коли говорив з ними телефоном, на задньому фоні було чути шум. Казав, що грім напевно, а може техніка їде. Хоч вони в мене дорослі, але я не хотів їх травмувати. Сім’я для мене найважливіша. Про поранення сестра розповіла мамі. Мама в мене молодець, впоралася», – говорить поранений. 

Нині військовослужбовець проходить реабілітацію і чекає на протезування, бо хоче знову повернутися до побратимів і сподівається, що його не «кинуть» у тилову частину. 

«Кожен повинен йти і допомагати країні. Тому що це наша свобода, наша земля. В мене немає сім’ї, але я хочу в майбутньому, щоб мої діти та дружина прогулювалися містом спокійно. Без прильотів. Хочу спокійне дитинство для своїх дітей», – каже Денис. 

Через волонтерів діти передають пораненому військовому малюнки. Військовий каже, що такі подарунки слугують для нього мотивацією, а ще – гріють душу, тож він навіть у шпиталі не втрачає віри та почуття гумору. 

«Я не бачу сенсу падати духом. Можливо через те, що я медик-санітар, і багато чого побачив. Я міг загинути три рази. До окопа добігав – прилітало. До хлопців доходив також прилітало. Але жодної подряпини. До цього потрібно ставитися з розумінням, тому що це війна і поранення будуть. Головне діяти за обставинами й не мати страху», – додав Денис Кайнак. 

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію пораненого військовослужбовця Дмитра Левицького, якому лікарі давали 1% шансу на життя.

Слідкуйте за нами у Telegram