Михайло Гнатюк понад 30 років рятує життя онкохворим дітям. Нині завідує онкогематологічним відділенням у Чернівецькій обласній дитячій клінічній лікарні. Втрати маленьких пацієнтів він переживає разом з батьками, а з тими, кого врятував, і досі підтримує зв’язок.

З Михайлом Гнатюком про роботу, складні випадки у медичній практиці та своє покликання говорили журналісти С4.  

У його кабінеті на стінах – дитячі малюнки та інші роботи від вдячних пацієнтів. Багато з них уже дорослі й проживають за кордоном. Михайло Гнатюк працює у Чернівецькій обласній дитячій клінічній лікарні з 1988 року. Спочатку медбратом, потім лікарем в онкогематологічному відділенні. За цей час вилікував тисячі дітей. Пам’ятає багатьох, хто звертався до нього за консультацією. 

«Приходять в гості і батьки, які втратили дітей, на жаль, бо є такі форми, які дуже важко лікувати. Ну, неможливо, коли виліковуєш дітей, щоб ти їх не пам’ятав. Звичайно прикро, що зараз є такі батьки, які, отримуючи лікування, не приходять і навіть “Добрий день” не кажуть, при тому, що пролежали дев’ять місяців», – розповідає медик.  

Інколи у відділенні трапляються ситуації, коли потрібна термінова консультація лікаря. У таких випадках Михайло Гнатюк може зірватися з місця і прийти серед ночі. Каже, 80% свого життя проводить на роботі. 

«Я приходжу до 8 години [ранку]. Буває таке, що я йду звідси в шостій, сьомій, восьмій вечора. Буває, сиджу до одинадцятої. У мене всі лікарі практично у відпуску не ходять. Я не пам’ятаю, щоб я відгуляв тиждень у відпустці – це нонсенс. У нас немає такого життя, як в інших, наприклад, залишити [лікарню] на три тижні, або на місяць кудись піти. Я вважаю, що це злочин», – говорить онколог.

Відтоді, як Михайло Гнатюк працює в дитячій обласній лікарні, в онкогематологічному відділенні багато чого змінилося. Покращилися умови перебування, з’явилося нове обладнання та нові методики лікування. 

«З кожним роком з’являються якісь нові обстеження: і комп’ютерна томографія і позитронно-емісійна томографія. З’являється дуже багато досліджень, приміром, імуногістохімія. Генетика дуже далеко пішла», – каже лікар.

За свою медичну практику дитячий онколог бачив чимало зцілень, коли, здавалося, вже немає шансів на життя. Найболючішим для Михайла Гнатюка є втрата маленьких пацієнтів. 

«Знаєте, останнім часом були випадки ремісії, коли дитина вже збирається додому, але, на жаль, вона помирає буквально за пару днів від септичного ускладнення, притому, що температури немає, нічого. Я торік втратив двох дітей. У нас тут ремонти проводились, і ми не могли нічого зробити. І це так на душі досі погано, тому що ти знаєш ту дитину. Дуже важко і для батьків, дуже важко для медперсоналу, для лікарів це надзвичайно важко», – ділиться завідувач онкогематологічного відділення.

Михайло Гнатюк має звання «Заслужений лікар України», нагороджений «Орденом Святого Пантелеймона» та відзначений ще чималою кількістю відзнак і нагород. Проте диво-лікарем себе не вважає.

«Повірте, це дуже важке життя, коли ти проводиш його в переживаннях, в стражданнях інших людей. Це все ти переносиш через себе. Ти хочеш допомогти, але деколи виходить так, що ти не зміг. Інколи навіть бачиш свої помилки, коли можна було б зробити і краще», – додає Михайло Гнатюк.

Слідкуйте за нами у Telegram