Андрій Ільїн із протезом десять місяців. З 2016 року воював в АТО, а після початку великої війни чотири місяці був артилеристом на Донецькому напрямку. Поранення отримав, евакуйовуючи побратимів.

Історію бійця — дізнавалися журналісти С4.

Андрію Ільїну 32 роки. Мати відмовилась від нього в три роки, батько пив і залишив родину, виховувала його бабуся. Вона померла, коли йому було 12 років. Тоді він сам пішов до інтернату і змушений був працювати, щоб заробити свої кошти.

«Я працював багато і всюди: шаурма, будівництво, шиномонтаж, мийка, завод. Я навіть оператором у таксі працював, але потім мене звідти звільнили. Сказали: “Ти багато говориш”», — розповідає колишній військовослужбовець.

На захист України він став у 2016 році. Три роки служив у десантно-штурмовій бригаді за контрактом в АТО. З початком повномасштабного вторгнення повернувся в зону бойових дій артилеристом.

«Найскладніше було вибратися звідси. На позицію ти ще можеш зайти, а от уже, коли треба виходити — є страх, бо дрони постійно літають. Дуже страшно, чесно кажучи. Лежиш, не їси взагалі нічого. Я за три дні, пам’ятаю, тільки палив цигарки і воду пив. Цей адреналін, міни зриваються — дуже страшно», — згадує Андрій Ільїн.

Під час обстрілів він евакуйовував побратимів і сам потрапив під ворожий вогонь. Від осколків отримав поранення ніг.

«Добре, що дуже швидко відреагувала евакуаційна команда. Якщо я там пролежав би трохи більше часу, то мені могли відрізати взагалі дві ноги. Не було якогось відчаю, що ноги немає. Немає так немає. Це все залежить від людини. Ампутували кусочок ноги, потім кажуть треба ще кусочок. Я хотів оцей кусочок. Кажу: “Дайте мені, я хочу свічник собі зробити”. Так мені ніхто нічого й не дав», — говорить чоловік.

Андрій Ільїн проходить реабілітацію у Вашківцях. З протезом уже десять місяців.

«Працював над тим, щоб ходити, тому що я хотів ходити. Є такі, хто не хоче ходити і вони лежать собі, кричать, кажуть, що їм погано. А я тренувався, намагався ходити», — ділиться захисник.

У планах Андрія Ільїна було повернутися на фронт, але рішення змінив.

«В армію я завжди можу потрапити, а от вибратися звідти дуже важко. Зараз, якщо є можливість вибратися, то я вибрався. Я спробую тут, як воно буде», — каже Андрій Ільїн.

Захисник вважає, що суспільство до людей із протезами лише звикає, але йому така увага до вподоби.

«Мене нічого не дратує. Мені подобається, коли я йду і відчуваю погляди людей на собі. Я дуже люблю увагу, а оце, коли вони дивляться, у мене навіть гордість така. Ідеш собі, на тебе всі дивляться — зірка така своєрідна», — додає колишній військовий.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію Володимира Гунькіна з Хотина, який після втрати ноги на фронті вчиться ходити на протезі.

Слідкуйте за нами у Telegram