Восени 2022 року, коли українські війська звільняли населені пункти на правому березі Херсонщини, бригада буковинських енергетиків вирушила туди ремонтувати пошкоджені лінії електропередач. За понад пів року відновили електропостачання у Високопіллі, Посад-Покровському, Таврійському та інших населених пунктах.

Про те, як працювали під обстрілами, фахівці Чернівціобленерго розповіли журналістам С4.

Дванадцять бригад Чернівціобленерго, а це 64 працівники, відновлювали електромережі на деокупованій Херсонщині, змінюючи одна одну кожні два тижні.

«Вперше, коли ми приїхали, це був жах. Зрозуміли, що відновлювати мережі там немає доцільності. Усе було розбите, повалене, і все валялося на землі. Тому спочатку ми почали прибирати, демонтувати стару лінію. Ми фактично повністю провели електрифікацію. Перший район, куди ми заїжджали, це було Високопілля», — згадує керівник Дністровського району електричних мереж АТ «Чернівціобленерго» Іван Рибак.

Енергетик каже, уперше їхати на деокуповану територію було лячно.

«Мало, що побачили, ми ще й постійно чули вибухи. Вони звучали похвилино, погодинно, з перервами у 30–40 хвилин. Багато було військової техніки. Лінія фронту була 15 кілометрів. Військова техніка рухалася вперед-назад. Будинки розвалені. Спочатку приїхали, людей не бачили, десь поодинокі. Дитячий садок, пів будинку розвалений. У Високопіллі лікарня розвалена, розбомблена, але лікарі також патріоти й у підвалі надавали послуги людям, які там залишились», — розповідає Рибак.

Місцеві мешканці, які прожили дев’ять місяців в окупації, з розумінням та терплячістю ставилися до роботи буковинських енергетиків.

«Ось у нас в області пропадає світло на 10–15 хвилин, годину, то вже дзвінки, крики. А там люди дев’ять місяців були без світла. Коли ми почали будувати, і як ми запланували, до вечора включали на вулицях електричну енергію, то люди вже стояли й чекали. Технічно було неможливо. Було таке моральне відчуття, що ми не виконали обіцянку. Вони кажуть: та ми вже дев’ять місяців без світла, ще день-два для нас не проблема. Ось це терпіння людей мене вразило», — говорить керівник електричних мереж.

Енергетики їли те, що привезли із собою з дому. Іноді місцеві пригощали звареною кашею на вогні.

«Голова ОТГ віддав нам будинок, який був більш-менш уцілілий. І всі умови спартанські, на підлозі. Хто де собі знайшов місце для відпочинку, там і жив. Потім, коли відновили електроенергію в селі, то вже змогли чай собі зварити. Вікна були розбиті, забивали плівкою. Дрова так само, дещо находили. Була вціліла пічка, то топили. Було холодно, бо ще зима», — ділиться енергетик.

Виконуючи свою роботу, Іван Рибак також шукав на Херсонщині свого односельця, який зник безвісти на війні.

«З Кельменецького району, звідки я родом, пропав безвісти військовослужбовець. Коли українська армія відступала, він був поранений і сховався в трубу під мостом, пролежав там кілька днів. Потім підповз до ближчого розваленого будинку і згодом зник. І жителі із його села дізнались, що я тут, попросили дізнатись за нього. Із часом знайшли його останки, він добирався до лінії фронту вже без ніг, були поранені», — каже чоловік.

Працювати на деокупованій території було хоч і небезпечно, але почесно, зазначає енергетик.

«Не боїмось. Поїдемо. З тої кількості людей, які там уже побували в Херсоні, точно можу сказати, що вони поставлять питання: коли їдемо?» — додає Іван Рибак.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію фітнес-тренера, який став розвідником ГУР та воював на Харківському й Донецькому напрямках.

Слідкуйте за нами у Telegram