Андрій із позивним «Броня» у війську вже понад десять років. Він бачив початок анексії півострова, пройшов окопи АТО, а нещодавно його підрозділ відбив одну з наймасштабніших атак ворога.

Про це пише С4.

У військо Андрій «Броня» прийшов у 2013 році. Строкову службу проходив у Криму, у Ялті. У пам’яті досі березень 2014 року — російські колони під частиною та наказ чекати, тримаючи автомат у руках.

«У нас біля частини стояла техніка, камаз із військовими Російської Федерації. На той час, довелося ще два тижні спати з автоматом в обнімку й чекати вказівок. Командир нашого батальйону тоді вийшов і каже: “Всі, хто з материкової України, будемо робити коридор, щоб можна було виїхати”», — розповідає офіцер 24 полку імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій «Броня».

Після виходу з окупованого півострова Андрій підписав контракт. Перші бойові завдання виконував у 2015-му. Каже, що тодішня АТО й нинішня повномасштабна війна — це абсолютно різні реалії.

«Проживали ми в бліндажах, окопах, тобто, фактично на самій лінії. Командувати відділення на той час мені здавалося складно, але все виходило. Бої, я би так чесно назвав, хаотичними, тому що більшість — це були обстріли, більшість — з’являлися поодинокими групами. Але, поміж тим, з побратимами пліч-о-пліч стояли один за одного», — говорить захисник.

У 2024 році підрозділ Андрія виїхав на Схід. Робота стала інтенсивнішою, від налаштування позицій до ризикованих евакуацій. Під час одного з виїздів за пораненим Андрію довелося діяти під прицільним вогнем у суцільному болоті.

«Я швиденько раз-два якось зусиллям витягнув ноги, біжу до трьохсотого, беру за руку, дивлюсь — він уже все, він уже не трьохсотий, він уже просто стік. Ну, але завдання — забрати, якби воно не було. Я кричу: “Міша, давай бігом до мене, біжи”, тому що це нереально», — пригадує Андрій «Броня».

Найважчим іспитом став масований штурм росіян. На позиції гвардійців сунули 11 бронемашин та майже 100 мотоциклів. Попри тригодинний обстріл та втрату зв’язку, хлопці «Броні» витримали цей удар.

«Це, напевно, зіграло ключову роль у тому, щоби при обстрілі, при початку штурму, не було поранення і не було хаосу. Після того провівся аналіз. У загальному за цей бій було знищено 11 БМП, 98 мотоциклів і близько 200 піхотинців», — каже воїн.

До повномасштабного вторгнення Андрій мріяв про цивільне життя та подорожі. Проте сьогодні він — офіцер, який відповідає за життя своєї роти і твердо знає, що залишиться у війську до самої перемоги.

Слідкуйте за нами у Telegram