Вони — перші, хто простягають руку допомоги захисникам і захисницям після повернення з фронту. У Чернівцях вже рік як працює центр підтримки ветеранів «Місце сили». Тут є п’ять фахівців, які супроводжують військових на шляху адаптації: надають юридичні та соціальні консультації, а також психологічну підтримку.

Про їхню роботу, обов’язки та найпоширеніші запити військових — дізнавалися журналісти С4.

Щодня вони зустрічають у «Місці сили» десятки людей. Фахівці із супроводу ветеранів — це ті, хто знає, як допомогти і з документами та зі словом підтримки.

Ветеран Олександр Кошовий прийшов до центру дізнатися, де може безкоштовно відпочити його дитина та як отримати грант на відкриття власної справи.

«По-переше, я хотів би дізнатися, це те, які є програми або можливості, куди я можу відправити свою дитину на відпочинок, у табір, які є майстер-класи. Хочу дізнатися, яка є фінансова й організаційна підтримка. По-друге, це отримання грантів на відкриття власного бізнесу», — розповідає Олександр.

А от Іван Бельцан нещодавно за допомогою фахівців з супроводу знайшов роботу.

«Звернувся до цієї організації, щоб знайшли роботу по стану здоров’я. Мені у МСЕК сказали, що треба працювати без психологічних навантажень. Дуже важко таку роботу знайти. А тут фахівці мені порадили. Дійсно, робота дуже хороша — ми переробляємо пластик. Фізично я нічого не роблю, сиджу на кріслі, кнопочки нажимаю», — говорить Іван Бельцан.

Фахівці центру пройшли відповідне навчання та конкурс на отримання посад. Олена Гаврилюк — дружина військовослужбовця, має психологічну освіту й добре знає, як підтримати не лише бійців, а й їхні родини.

«Перша психологічна допомога — це першочергова, тобто можна вивчити всі закони, але якщо в тебе нема емпатії, ти не знаєш як працювати з ПТСР, агресією і так далі, то ці закони вже не мають сенсу. Я знаю, як працювати з військовими і знаю, як працювати з матерями, з травмою, болем», — зазначає фахівчиня з супроводу ветеранів Чернівецької територіальної громади.

Ярослав Нагорняк — ветеран АТО. Служив у ЗСУ, зокрема в теробороні Києва. Після демобілізації працював у Міністерстві у справах ветеранів, очолював обласний та регіональний підрозділи. 

«Рівний — рівному. Ми говоримо однією мовою. На психологічному рівні ми дивимося одне одному в очі і деколи без слів розуміємо. Дуже багато хлопців знали мене до цього, тому я надаю дуже багато допомоги в телефонному режимі, чи при зустрічах», — каже Ярослав Нагорняк.

Фахівці надають підтримку не лише ветеранам, а і їх сім’ям, родичам загиблих військових та зниклих безвісти. Запити в кожного різні. 

«Якщо ветерани, то це реінтеграція. Першочергово — це перерахунок пенсій, отримання всіх довідок, багато у кого втрачені УБД, паспорти. Це комунікація з військовими частинами», — розповідає Олена Гаврилюк.

Члени родин військовослужбовців переважно потребують психологічної підтримки, оформлення відповідного статусу, комунікації з військовими частинами щодо отримання витягів та довідок ВЛК.

«якщо це не стосується нашої професійної діяльності, то ми спрямовуємо до тих фахівців, до тих закладів, котрі допоможуть цій людині. Дуже болюче питання, наприклад, зі зниклими безвісти», — ділиться Ярослав Нагорняк.

У «Місці сили» для матерів загиблих військових регулярно організовують зустрічі. Тут вони згадують своїх синів, діляться переживаннями та проходять заняття з арттерапії.

За рік роботи центр прийняв сотні людей. У Чернівецькій громаді хочуть розширити команду фахівців з супроводу. У планах — взяти додатково п’ятьох спеціалістів, аби надати допомогу якомога більшій кількості людей.