16 листопада в центрі культури «Вернісаж» відбулася лекція «Нова реальність: як мистецтво повертає сенс», організована кафедрою філософії та культурології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На зустрічі професорка Марія Чікарькова, культуролог Василь Борук і студентка Анна-Кароліна Факас говорили про те, як сучасне мистецтво реагує на війну, інтернет-культуру та зміни в суспільних настроях.

Про це повідомляє С4.

Спікери наголошували: сьогодні мистецтвом може бути будь-що — не існує «шляхетних» чи «недоречних» матеріалів. Воно здатне виходити за межі музею, працювати зі сміттям, мемами чи повсякденними практиками. Важливо не те, з чого створено роботу, а те, які сенси вона запускає. Мистецтво перестає бути річчю і стає досвідом, який провокує думати, ставити запитання й переосмислювати реальність. У цьому процесі глядач уже не пасивний спостерігач, а співтворець.

«Говорити про зміну парадигми мистецтва важливо, тому що сьогодні воно перестає бути лише предметом естетичної насолоди й перетворюється на інтелектуальний виклик. Сучасне мистецтво не просто зображує світ — воно примушує нас мислити про власну участь у ньому, ставити під сумнів усталені форми бачення та сприйняття. Це розширює горизонт нашої чутливості: ми вчимося бачити конфлікти, ієрархії, міфи й тіні сучасності там, де раніше бачили лише красу. У цьому сенсі мистецтво стає не розвагою, а способом думати про складність світу, тренувати критичність і відповідальність перед реальністю, у якій живемо», — акцентує професорка Марія Чікарькова.

Також на зустрічі увагу приділили ролі митця під час війни. Пріоритети та символи змінилися: мистецтво стало свідченням і документом конфлікту, а митець — не лише творцем, а й очевидцем. Візуальні історії, особливо фотографія, лишаються ключовим інструментом фіксації правди. Учасники наголосили: йдеться не про гламуризацію страждання, а про його осмислення — про трансформацію болю в колективний досвід, що підтримує суспільство та допомагає віднаходити сенс.

Окремо виділили соцмережі, які стали майданчиком для формування постфольклору — нових народних форм, що народжуються в мемах, коротких відео та цифрових ритуалах. Гіперлокалізація перших місяців повномасштабного вторгнення, мобілізація гумору й сатири, подальша втома від війни — все це відбивається в онлайн-творчості, яка одночасно є способом проживання травми, критики системи та фіксації суспільних настроїв.

«В цифрову епоху змінюється не тільки мистецтво, а й фольклор. Один із варіантів сучасної колективної творчості – це інтернет-меми. Це не просто картинки в Інтернеті, а чудовий спосіб підняти собі та іншим настрій, а особливо в такі складні часи, – в період війни, – гумор допомагає справитись зі стресом», — пояснює студентка Анна-Кароліна Факас.

Сьогодні для України мистецтво — це не прикраса й не втеча від реальності. Це інструмент осмислення війни, спосіб підтримки спільноти та простір, у якому народжуються нові сенси. Воно допомагає фіксувати правду, формувати національну стійкість і перетворювати власний біль на досвід, який суспільство здатне прожити разом.

Авторка: Марія Соломатіна

Слідкуйте за нами у Telegram