Флюгер. Це слово походить із нідерландської мови й означає «крило». Мабуть, серед усіх українських міст найбільше їх є у Львові. Не спроста відомий місцевий джазовий фестиваль отримав назву «Флюгери Львова». Та й ні для кого не секрет, що, окрім цього фесту, у Львова до флюгерів особливий пієтет — варто прогулятися старими вуличками цього міста, і все стане на свої місця…

Але наразі мова не про широко розпіарений Львів, а про Чернівці, у яких флюгерів теж є доволі достатньо.

Що ж воно таке, оці флюгери? Це прості прилади для визначення напрямку і швидкості вітру, один із давніх винаходів людства. На архітектурних спорудах вони сприймаються як декоративні елементи й витвори ковальського мистецтва.

Початково ж вони просто вказували актуальний напрямок вітру. Це було необхідністю в середньовічних містах, у котрих на той час було багато дерев’яних споруд, адже це давало змогу ефективно локалізувати пожежі й не допускати їх поширення через іскри, що розносяться вітром.

Саме тому флюгери встановлювали в найпомітніших місцях: на шпилях храмів та ратуш, на дахах фортечних веж, і, звісно, що найбільше — на приватних будинках. Останнє було продиктовано не модою, а суворою необхідністю, бо високі дахи будинків тих часів були покриті переважно ґонтом, а тому легко ставали здобиччю вогню.

З удосконаленням системи протипожежної безпеки та поширенням цегляного будівництва й покриття дахів вогнетривкими матеріалами відпала потреба у флюгерах як допоміжних приладах у боротьбі з вогнем. Мода на флюгери у XIX сторіччі вже диктувалася чисто естетичними міркуваннями.

Найпоширеніша й широко відома форма флюгера — півень. Існують різні історії, легенди й казки, пов’язані з флюгером, — це свідчить про те, що він поступово стає не просто покажчиком напрямку вітру, а ще й таким собі талісманом або оберегом будинку. Із часом ковалі стали виготовляти справжні шедеври, робили флюгери все вишуканішими і витонченішими. Так з’явилася ще одна функція флюгера — прикраса будинку, показник його індивідуальності і смаку господаря. В останні десятиліття цей елемент дизайну даху був незаслужено забутий, і тільки зовсім недавно став користуватися популярністю у власників заміських будинків і дачних ділянок. Флюгери бувають найхимерніших і незвичайних форм: тварини, казкові персонажі, комахи, кораблі, літаки, знаки зодіаку, тощо. Сучасні флюгери найчастіше виготовляють зі сталі або міді. Зазвичай розмір флюгера для будинку становить 40-80х70 см. Флюгер складається з обертової деталі — флюгарки з покажчиком сторін, рози вітрів і стійки.

Щодо Чернівців, то найбільше флюгерів можна побачити не в старому центрі міста, здебільшого яким водять екскурсії, а в так званому «районі вілл». Це вулиці, що знаходяться вище стадіону «Буковина» й парку Шевченка. Поодинокі ж екземпляри можна побачити на будинках по всьому місту. Що ж до їх форм, то це і пташки, і дракони, і химери, і риба, і сонце, і кіт, що бавиться з мишами, і, звісно що півень, і багато чого іншого. Дослідники цього питання нарахували в місті понад 40 флюгерів, і це тільки ті, які можна розгледіти з вулиці і сфотографувати, а це означає, що насправді їх є значно більше.

«Здавалося б, кому вони потрібні зараз, коли в кожного в телефоні в будь-який момент доступний докладний прогноз погоди? Але ж ні: флюгери не лише не зникають із дахів чернівецьких будівель, але й навпаки — з’являються все нові й нові. Ці колись побутові предмети в наш час хоч і втратили свою утилітарність, проте зберегли чарівність і перетворилися вже на суто естетичні деталі, які ніби прокладають місточок між шаленим темпом сучасності й неквапним, але таким милим минулим. Вони дуже личать нашому старовинному місту, підкреслюють тяглість його історичних традицій і смак нинішніх домовласників. Поруч із черепичними дахами, старовинними ручками, поштовими скриньками, дзвінками, ліхтарями, вічками, кахлями та іншими старовинними «дрібничками» вони, як ті мушки в бурштині, зберігають у собі дух і стиль давноминулих років. Ці милі деталі часто називають «капсулами часу», адже вони дозволяють сучасникам ніби переміститися через століття і побачити на власні очі те, що вже майже зникло з побуту, що далеко не всюди знайдеш. Відтак саме ці «необов’язкові» предмети часто стають додатковим магнітом для туристів. Дуже важливо донести цю думку як до міської влади, так і до пересічних чернівчан, адже в цьому «старому мотлоху» і його збереженні — справжня, не надумана родзинка Чернівців і одне з джерел майбутнього туристичного розквіту міста» — розповіла чернівецька екскурсоводка Євгенія Пушкова.

Тарас Піц. Фото автора.

Слідкуйте за нами у Telegram