Повномасштабна війна Росії проти України принесла чимало труднощів і змін не тільки для загальнонаціональних медіа, а й локальних. Брак кадрів, фінансові складнощі, відключення електроенергії — це далеко не весь перелік проблем, які виникли в медіа Чернівецької області. Разом з тим, жодне місцеве видання не закрилося з лютого 2022 року, а ЗМІ більшість свого контенту присвячують різним аспектам війни.

Про труднощі в роботі, вплив нового закону «Про медіа», зміну інформаційного простору та майбутнє регіональних медіа краю — поговорили з представницею Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Чернівецькій області Любов’ю Нечипорук.

Як ви можете охарактеризувати медіапростір Буковини під час повномасштабної війни? Чи зазнав він суттєвих змін?

Повномасштабна війна — вельми непростий час для суб’єктів у сфері медіа Чернівецької області. Компанії зіткнулися з низкою проблем, зумовлених повномасштабним вторгненням російської федерації: фінансові труднощі, брак кадрів, необхідність бронювання працівників, робота в умовах частої відсутності електропостачання. Етери мовників, шпальти часописів, сторінки онлайн-медіа відображають ситуацію в державі: війну, щоденні втрати Героїв, потреби на передовій, допомогу волонтерів, життя внутрішньо переміщених осіб.

Особливо скрутним є становище друкованих медіа, які опинилися на межі виживання: у зв’язку з проблемною ситуацією із доставкою газет УДППЗ «Укрпошта», суттєво зменшилася і передплата на тижневики.

Буковинські медійники, незважаючи на всі створені державою-агресором перепони, долають труднощі на шляху створення якісного контенту для буковинців. Лінійні аудіовізуальні та аудіальні медіа виходять в ефір повним ліцензійним обсягом мовлення, створюють нові проєкти різних жанрів, оперативно попереджають краян про сигнал небезпеки, підтримують інформаційну політику держави, закликають до підтримки і допомоги нашим військовим, мотивують ставати до лав ЗСУ і давати відсіч ворогові.

Друковані медіа Буковини — справжня колиска патріотизму та українства: в кожному примірникові журналісти на шпальтах розмовляють з читачами про біль сьогодення, але, разом з тим, підтримують віру та надію в Перемогу, спонукають до дій на захист і збереження суверенності України.

Чи відомо вам, скільки медіа у Чернівецькій області закрилося з початку повномасштабного вторгнення? Можливо є медіа, які навпаки — розпочали свою роботу вже після початку великої війни?

Жоден із суб’єктів у сфері медіа, які зареєстровані у Чернівецькій області, не припинив своєї діяльності із початком повномасштабного вторгнення. Навпаки, із набуттям чинності Законом України «Про медіа», кількість зареєстрованих суб’єктів у сфері медіа на Буковині збільшилася. Це, головним чином, обумовлено тим, що законодавством визначено обов’язкове проходження процедури реєстрації друкованими медіа на час воєнного стану.

Так, від 31 березня 2023 року Національна рада зареєструвала 27 суб’єктів у сфері друкованих медіа. Вони видають 54 газети, журнали, альманахи. Також оновлене медійне законодавство виокремило окремим видом медіа — онлайн-медіа. Відтак, суб’єкти у сфері онлайн-медіа мають змогу пройти добровільну реєстрацію. На Буковині на сьогодні зареєструвалися три онлайн-медіа.

Яку роль відіграють регіональні медіа у наближенні перемоги над Росією і яким чином, на вашу думку, вони можуть допомагати у цьому?

Роль регіональних медіа у боротьбі з ворогом неможливо переоцінити. Адже саме регіональні медіа першими ведуть «діалог» зі своїм глядачем, слухачем, читачем, користувачем. Оперативна та об’єктивна інформація про події в області, Україні та світі, оповіщення про тривогу, боротьба з дезінформацією та фейками — далеко неповний перелік того, що 24/7 роблять місцеві медійники.

Чи помітили ви зростання або зменшення воєнного контенту на третій рік повномасштабного вторгнення?

Представництво Національної ради у Чернівецькій області моніторингами фіксує значний відсоток воєнного контенту. Війна в країні є головною темою в медіа. У своїх матеріалах буковинські медіа висвітлюють роботу волонтерських організацій та хабів для ВПО, знімають побут переселенців, які живуть у Чернівцях та області, фіксують в окремі історії спогади українців про окупацію, обстріли та злочини російських загарбників, готують ексклюзивні матеріали «Перший день війни. Чернівці. Героїчний тихий фронт», «Чернівці — місто, що прихистило Україну», окремими рубриками «Буковина у жалобі» в новинах журналісти розповідають про загиблих Героїв, знімають сюжети, в яких близькі та родичі діляться історіями про Героїв.

Яким чином регіональні медіа можуть розвиватися в умовах нестачі кадрів та обмеженості фінансування?

У Чернівецькій області є багато прикладів тих суб’єктів у сфері медіа, які розвиваються в цих умовах. Так, безумовно, час складний, є багато викликів, які доводиться долати щодня. Але завдяки грамотному адмініструванню, фаховості керівників та колективів медіа, взаємодопомозі медійників, участі в різноманітних грантових програмах, ми сьогодні маємо, до прикладу, радіостанцію в Новодністровську, яка торік розпочала мовлення 24/7, ми маємо два наших місцевих телеканали, які цього року розширили територію покриття, ми маємо якісні часописи, ми маємо цікаві авторські проєкти в етерах лінійних аудіовізуальних медіа.  

Як змінився медіапростір Буковини з набуттям чинності нового закону про медіа?

Кількість зареєстрованих суб’єктів у сфері медіа у Чернівецькій області збільшилася. На сьогодні на території області зареєстровані та здійснюють діяльність 46 суб’єктів у сфері медіа. Зокрема, 8 лінійних аудіовізуальних медіасервісів (телеканали та радіостанції) з використанням радіочастотного спектра, 3 лінійних аудіовізуальних медіа-сервіси без використання радіочастотного спектра, 3 провайдери аудіовізуальних медіа-сервісів, 29 суб’єктів у сфері друкованих медіа, 3 суб’єкти у сфері онлайн-медіа.

Чим важливий цей закон в євроінтеграційній діяльності України?

Закон «Про медіа» отримав високу оцінку від наших європейський партнерів, і серед усіх євроінтеграційних законів він був визнаний найякісніше підготовленим на нашому шляху до Євросоюзу. І це справді важливе досягнення, адже у результаті маємо успішно пройдений шлях в реформуванні законодавства, яке регламентує національний медіапростір.

Для нашого інформаційного середовища важливо, що насамперед ми змогли об’єднати під поняттям медіа різні напрямки: тепер це вже не тільки класичні радіо і телебачення, а й друковані медіа, і онлайн-медіа. Національна рада — це конвергентний орган регулювання, який може спілкуватися з усіма видами медіа. Це дуже добре, адже «правила гри» на інформаційному полі повинні бути однаковими для всіх.

Дуже важливо, що з набуттям чинності Закону «Про медіа» запущено процес створення органів співрегулювання. Це — абсолютно новий етап у стосунках держави і медіа: є кодекси співрегулювання, і кодекси саморегулювання. Є пропозиція до медіа прийняти ці кодекси і працювати за цими кодексами. І тоді не потрібен буде регулятор. Якщо ж не вдасться їх ухвалити і дотримуватися, тоді реагуватиме регулятор. Це значний прогрес. До створення цих органів співрегулювання долучені і аудіовізуальні медіа, і аудіальні медіа, і друковані медіа, і онлайн-медіа. Це зміна парадигми, коли самі медійники між собою домовляються, за якими правилами працювати.

Закон «Про медіа» дуже лояльний і ліберальний до медіа: серед його завдань — максимально спростити комунікацію між регулятором і медійниками.

З початку повномасштабної війни в Україні Telegram є найпопулярнішою платформою для отримання інформації, проте досі залишається нерегульованим. На вашу думку, чи потрібно взагалі контролювати Telegam і яким чином можна це зробити?

Найбільша небезпека Telegram — це анонімність самої мережі. Загрози, які він несе в собі, є реальними. Йдеться не про окремих користувачів, чи окремі медіа, які представлені на цій платформі — сама по собі платформа несе в собі низку загроз для інформаційної безпеки нашої держави. Національна рада намагалася встановити контакт з адміністрацією Telegam, але спроби комунікації виявилися безрезультатними.

Про те, що Telegam є анонімним, турбуються не тільки в Україні. У вересні у Варшаві було підписано декларацію з п’ятьма країнами: Молдовою, Румунією, Польщею, Литвою, Латвією — які спільно об’єдналася для спротиву дезінформації. На цьому форумі представники естонського медіарегулятора представили презентацію про шкоду, яку завдає російська пропаганда і дезінформація саме через Telegam.

З 1 січня в Європі набув чинності закон про цифрові послуги. Він стосується регуляції онлайн платформ: весь контент, який може містити терористичні загрози, мову ворожнечі, сексуальне насильство, недобросовісну рекламу, фішинг, шкодити дітям, — забороняється. Йдеться й про великі платформи зокрема. Цей закон незабаром буде  актуальним і для нас, адже ми прагнемо вступу до ЄС.

Важливо розуміти, що не йдеться про заборону Telegam — ми говоримо про встановлення комунікації із платформою. Якщо говорити про окремі Telegam-канали, то вже близько десяти таких акаунтів звернулися до Національної ради та зареєструвалися як медіа. Це означає прозорість діяльності: ми знаємо, чий це канал, можемо звернутися в разі якогось питання.

Яким ви бачите майбутнє регіональних медіа в Україні?

Роль медіа в умовах воєнного стану особливо важлива. І регіональних медіа зокрема. Іноді можна почути думку, що «час телебачення минає» або, що «друковані медіа стають неактуальними» і так далі.

Насправді кожне медіа має свого споживача. І, залежно від різних факторів, наші громадяни сьогодні  надають перевагу отриманню інформації із традиційних медіа — телебачення, радіо, чи гортають стрічку новин онлайн-медіа, або ж очікують свіжого випуску звичайної для себе газети.

Майбутнє регіонального медіа, як і будь-якого іншого медіа, в тому, щоби «знайти» свого споживача і відповідати його запитам. Це може бути, до прикладу, телеканал якоїсь вузької тематики, чи інформаційне агентство, яке оперативно наповнює свою стрічку найновішою інформацією, чи розважальна радіостанція, чи новий номер газети, в якій читач прочитає про події, які відбулися саме в територіальній громаді, де він мешкає.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як у Чернівцях працює релокований сайт міста Слов’янськ «6262».

Авторка: Лівія Волуца