Вербування, фіктивні розстріли, катування та смерть як буденність — саме так згадує своє перебування в російському полоні Сергій Денисенко, який нещодавно повернувся додому після двох років неволі.

Про це пише C4.

На Харківщині він ніс службу у Національній гвардії: чергував на блокпостах, патрулював місто, контролював дороги. Під час одного з чергувань потрапив у засідку диверсійної групи. Його зв’язали, відібрали зброю і відвели до лісу, де почали допитувати та залякувати імітаціями розстрілів.

Згодом Сергія перевезли на базу в Сватовому, а потім — до підвалу місцевого відділку, де він провів кілька тижнів у нелюдських умовах. У колонії, де утримували українських полонених, смерть була звичною річчю: хтось помирав від хвороб, інші — не витримували психологічного тиску.

Окупанти намагалися зламати військового та завербувати, примушували до робіт, які могли використовувати у власних цілях. Проте він відмовився співпрацювати.

Після тривалих і складних обмінних переговорів Сергію вдалося повернутися додому. У липні цього року він пройшов реабілітацію у Трускавці та нині відновлюється поруч із рідними.

«У полоні найважче було не за себе, а за сім’ю — чи вони живі. Коли вперше почув голос дружини, зрозумів, що витримав недаремно», — каже військовий.

Слідкуйте за нами у Telegram