Буковинець Андрій Кузик у березні 2022 року добровольцем пішов захищати країну. Боронив Батьківщину понад рік на Донецькому та Луганському напрямках. Унаслідок російської атаки в Бахмуті втратив ногу та інфікувався гепатитом С під час лікування. Нині проходить реабілітацію та вчиться ходити на протезі.

Своєю історією воїн поділився із журналістами С4.

Андрій Кузик родом із Буковини. До повномасштабного вторгнення працював у сфері торгівлі. 24 лютого 2022 року для Андрія Кузика був звичайний робочий день, оскільки він не читав новин зранку й не знав, що відбувається.

«Я взагалі виїхав на маршрут, коли заїхав у місто, були дуже здивовані з дружиною. Що сталося? Що за колапс? Дзвоню до свого напарника, з яким маю їхати. Кажу: “Ти де? Що сталося?”. Він мене питає, куди я їду. Я кажу: “Як? У нас же сьогодні маршрут”. Він відповідає: “Війна почалася”. Так сталося, що в той ранок ми збирали дітей у школу, в університет, і навіть не чули, що сталося», — говорить ветеран російсько-української війни Андрій Кузик.

За місяць пішов добровольцем захищати країну.

«25 березня я повідомив свого керівника, що я піду, бо я так не можу. Думки були, але якось так ще думав, ще переварював. Потім у мене друг пішов теж воювати, який і дотепер воює», — розповідає захисник.

Дружина та двоє дітей підтримали вибір Андрія. На фронті його призначили на посаду водія особового складу, попри його бажання отримати бойову посаду. Військових перевозив вздовж лінії фронту.

«Мій командир прийняв рішення, що він нікому не буде довіряти завозити хлопців на бойові позиції, і не тільки на бойові позиції. Там виконували таку дуже важливу ще роботу, розвідку. На той момент я був одним із водіїв, які дуже добре знали Бахмут. І тому він довірив мені таку місію. Ми завозили своїх бойових хлопців із розвідкою майже під позиції ворога», — згадує ветеран.

19 квітня 2023 року Андрій Кузик виконував чергове завдання в Бахмуті.

«Як тільки я заїхав у Бахмут, де був наш КСП (командно-спостережний пункт — ред.), одразу біля нас був дуже серйозний прихід, я ще не знав, що то таке. Я зупинився, бо дуже близько біля нас уся ця маса глини, бо це був прихід саме в глину, у землю. Воно все сипалося на нас. Я ще побратима притулив ближче до стійки, бо по машині падало, і щоб нічого нас не придавило», — каже Андрій Кузик.

Бійці заховалися в підвалі, але там майже одразу був черговий прихід. По українських позиціях працювала важка ворожа артилерія, самохідна установка «Піон».

«Буквально ми були в приміщені, у цьому підвалі, десь хвилину. Відчув дуже сильний, навіть не знаю як описати, було таке надзвичайне, наче наш будинок щось відриває від землі або на нього щось падає дуже велике. Отакий гуркіт дуже сильний. Почув дуже сильний по собі удар. Виходить, це вже було пряме попадання по нас. Побратим Юра, який біля мене стояв, він загинув, на жаль. А по мені пройшлась уся ударна хвиля», — ділиться воїн.

Ударною хвилею Андрію Кузику відірвало ліву ногу.

«Почав кричати, просити про допомогу. У мене все було обгоріле, нічого не бачив, не міг дихати. То все спробував якось повитягувати із себе. Коли очі трошки протер, побачив, що на мені горить амуніція. Почав себе рятувати сам. Побратими підбігли дуже швидко, бо одразу не знали, що сталося. Допоміг мені наш лейтенант, позивний у нього “Бурий”. Дотепер йому дякую», — говорить воїн.

Військового евакуювали в Дружківку — там надали першу медичну допомогу.

«В мене вражена ще була печінка. Під час реабілітації, лікування, ми визначили, що мені занесли гепатит С. Я не знаю де, це зараз визначити важко, але по часу, як ми спрогнозували, це було скоріше всього ще при перших втручаннях, можливо в Дружківці. Там ніхто досконало й немає часу якісь аналізи брати, і могло бути занесено при операційних втручаннях», — зазначає військовий.

Андрій Кузик нині на реабілітації, наново навчається ходити на протезі. Тут він є й прикладом для інших військових, які втратили кінцівки. Він допомагає і мотивує побратимів не здаватися.

«Ніколи не сидів на місці. На мене ще дуже багато знайомих казали “людина-батарейка”. Зараз уже розумію, чому на мене так казали», — додає захисник.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію військового Ігоря Протопопова, який після втрати ноги відновлюється у Чернівцях.

Слідкуйте за нами у Telegram