31 жовтня в мистецькому просторі «Шепетівка» відбулося театралізоване читання драматичної поеми Лесі Українки «На руїнах». Подія стала другою частиною масштабного проєкту «Голоси крізь час», який триватиме до грудня та об’єднає чотири епохи жіночого досвіду війни.Сам проєкт реалізується за підтримки управління культури Чернівецької міської ради.

Про це повідомляє С4.

«На початку повномасштабного вторгнення у мене була сесія, і нам дали завдання вибрати виставу, яка б рефлексувала про війну, — розповідає Марія Аронович, режисерка постановки. — Я довго шукала і знайшла ось цю виставу Лесі Українки, і вона дуже відгукнулася».

Поема відгукнулася не лише їй. Слова головної героїні, написані 1904 року, звучать як заклик до сучасних жінок у воєнний час: не плакати, не просто сидіти, а діяти, самій створювати свій життєвий шлях. Щоб не прийшов ворог і не сказав, що він тебе годує, він за тебе робить щось.

«На руїнах» — третій великий твір Лесі Українки на біблійну тематику. Вона осмислює сучасність через біблійні сюжети, використовуючи прийом подвійного дна. 

Для втілення поеми обрано стилістику тіньового театру — і це не просто естетичне рішення.

«Тіньовий театр — тому що в Лесі Українки є подвійне дно, — розкриває задум режисерка. — Щоби люди не повністю сприймали прямо, щоби легше заходили в цей дисонанс. Щоби люди трошки бачили себе в цьому».

Театралізоване читання створили спільно Народний аматорський літературний театр та театр «Зграя». Постановка стала можливою завдяки підтримці управління культури Чернівецької міської ради в рамках конкурсу культурних ініціатив. Фінансування дозволило оновити технічне оснащення сцени, пошити костюми та виготовити власні декорації.

«”Голоси крізь час” розрахований на всі категорії глядачів, — наголошує Аронович. — І дітям може бути корисно подивитися історично, і дорослим — порефлексувати над подіями, які зараз відбуваються, і подіями з минулого».

Проєкт об’єднує чотири заходи навколо однієї теми: жінка в тяжкі часи війни. Після «На руїнах» в культурному центру відбудуться ще дві моновистави.

22 листопада глядачі побачать виставу «Голос з тихої безодні» за п’єсою Неди Неждани про часи Голодомору, а наприкінці грудня проєкт завершиться постановкою «Крізь шкіру» (п’єса Наталії Блок) про жінку, яка намагається абстрагуватися від сучасної війни, але вона її наздоганяє.

Проєкт «Голоси крізь час» — це не лише театральна подорож крізь сторінки історії, а й нагадування про незламність українського духу, який звучить у голосах жінок різних епох. Так само як героїня Лесі Українки на руїнах минулого шукає сили для відродження, сьогоднішні українки — на руїнах війни — творять нову реальність, сповнену світла, дії та надії. І, можливо, саме в цьому — найглибший сенс слів, написаних понад століття тому: навіть серед руїн завжди народжується життя.

Авторка: Соломатіна Марія.

Слідкуйте за нами у Telegram