Коли в залі гасне світло для команди освітлювачів — найвідповідальніший етап роботи. Вони залишаються невидимими за кулісами, але саме від їхньої точності залежить, чи повірить глядач в історію на сцені.

Про це розповіла журналістам С4 начальниця електроосвітлюваного цеху Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської.

У Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської до світла ставляться як до повноцінного учасника дійства.

За словами начальниці електроосвітлювального цеху театру Вікторії Радощук, світло — це така ж повноцінна мова, як гра актора, музика чи сценографія. Воно надає візуального збагачення, формує простір і навіть визначає сенс вистави, працюючи з підсвідомістю глядача. Одна помилка оператора може зруйнувати настрій усієї сцени, тому ця робота вимагає максимальної концентрації.

Хоча глядачі бачать лише фінальний результат, робота цеху починається задовго до першого дзвінка. Репетиції, налаштування приладів та прописування десятків світлових переходів — це клопітка щоденна праця.

Вікторія Радощук зазначає, що підготовка сцени до вистави може тривати від півтори до п’яти годин. Найскладнішою технічно зараз є вистава «Весілля Фігаро»: її підготовка займає майже чотири години через підвіс нового світла, налаштування апаратури в оркестровій ямі, складну комутацію та використання спецфектів — дим-машин і хейзерів.

У процесі постановки фахівці набирають світлову картину з різних джерел і програмують їх у єдину партитуру. І хоча імена світловиків рідко звучать під час овацій, кожна емоція, народжена на сцені, має частку їхньої праці.

Слідкуйте за нами у Telegram