Ігор Протопопов – прикордонник з Харківщини. Пройшов АТО. З початком повномасштабного вторгнення росії став на захист України, хоча дружина на колінах вмовляла не йти воювати. На фронті втратив ногу. У Чернівцях нині проходить реабілітацію та вчиться ходити з протезом.

З Ігорем Протопоповим поспілкувалися журналісти С4.

Ігор Протопопов у 2014-му році воював в АТО. У березні 2023 році захищав Україну у 54-ій окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи під Бахмутом. До початку війни Ігор був прикордонником. Його дружина не була готова його відпустити на фронт.

«Моя дружина встала переді мною на коліна, все прекрасно розуміючи, і сказала: “Я нікуди тебе не відпущу, у нас маленька дитина”. І я не можу через неї й через свою дитину переступити. Мені треба було її якось підготувати, бо я не став би все життя ховатися. Довелось сказати їй, що піду, бо просять мене про допомогу і так далі. З того моменту почалася підготовка моєї сім’ї до того, що я воювати буду не вдома, а десь де мене можуть офіційно мобілізувати», – пригадує Ігор Протопопов.

У жовтні 2023 року під час підготовки до штурму російські окупанти вдарили по бригаді, в якій служив Ігор. Як наслідок він отримав поранення й втратив праву ногу. 

«Я зрозумів, що щось бахнуло, намагався щось зі своїм тілом зробити, але не відчував його. У мене розпочалися судоми, в голові був каламбур. Намагався зрозуміти, що це було: автомат, граната – хоча ми були в такій зоні, що нічого подібного не мало б бути. Повернув голову направо і побачив побратима Ваську, але він загинув. Потім до мене підбігли, чув крики, метушню. Почав приходити в себе», – ділиться спогадами військовий.

Ігор Протопопов каже, що втрата ноги не стала для нього трагедією: «Мені, мабуть, більше було шкода моїх кросівок нових, бойових, які я собі купив».

Після поранення Ігор проходив курс лікування у Дніпрі та Києві. Нині на реабілітації у Чернівцях. Чотири місяці тому йому встановили протез.

«Знаєте, коли ти лежиш чотири місяці і закрадаються думки, що ти взагалі можеш не встати, оце стрьомно. Чесно вам кажу, це дуже стрьомно. Ти просто лежиш, не можеш ні на правий бік повернутися, ні на лівий. Чотири місяці ти їси лежачи», – говорить військовослужбовець.

Ігор не дозволяє емоціям брати контроль над ним. Лише в одному випадку він їх не може стримувати – коли згадують загиблих військових. Перемога України для бійця – це і перемога над собою, яка мотивує і дає сили стати на ноги, коли ти на лікарняному ліжку.  

«Якщо ми зараз будем погоджуватися на їхні умови, ми визнаємо свою поразку. За нашими спинами полягло не один десяток хлопців, не одне зруйноване село, не одне зруйноване місто. Які можуть бути переговори? Переговори можуть бути тільки з нашої сторони в їхню сторону: ви забираєте свої війська, ми забираємо свою територію, ви нам її відновлюєте своїми коштами. І більше ніколи ви сюди не потрапляєте», – додає Ігор Протопопов.

Після реабілітації Ігор планує повернутися у свій підрозділ на фронт.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію вибухотехніків з Буковини Артема Ситника та Олександра Кушнірука, які під обстрілами розміновували Харківщину.

Слідкуйте за нами у Telegram