Чернівцям — 616 років: історія столиці Буковини
Швидкі новини
Чернівцям — 616 років: історія столиці Буковини
Щороку в першу суботу жовтня Чернівці відзначають День міста. Сьогодні святкують 616 річницю з дня його першої писемної згадки.
С4 із посиланням на Інститут історії України розповідає історію столиці Буковини — Чернівців.
На території сучасних Чернівців і околицях виявлено майже 90 археологічних пам’яток — від пізнього палеоліту до слов’янської райковецької культури. Після приєднання регіону до Київської Русі на території міста продовжували існувати кілька поселень, зокрема, у районі гори Цецино та на лівому і правому березі Пруту. Саме правобережне поселення стало зародком нового міста — Чернівці. Тривалий час була поширена думка, що назва «Чернівці» походить від «Черн» (згадується в «Списку руських міст далеких і близьких»). Однак науковці пов’язують назву міста з боярським родом Чорних, представники якого згадуються в грамотах XV століття.
Після занепаду Галицько-Волинської держави Буковина разом із сучасними Чернівцями були захоплені спочатку Угорським королівством, а згодом увійшли до складу Молдовського князівства. Під час численних війн суміжних держав місто не раз спалювали, руйнували, грабували, а мешканців убивали.
У 1771 році неподалік Чернівців барон Гартенберг (Садогурський) заснував монетний двір і поселення Садгора (із 1965-го — у складі Чернівців).
У 1774 році Чернівці ввійшли до складу австрійської держави Габсбургів. Тоді ж у місті запрацювала пошта, в 1781-му перенесли єпископську кафедру, а 1808-го відкрили гімназію.
У 1864 році Чернівці отримали повне міське самоврядування. 1873-го утворено Буковинську митрополію.
У другій половині XIХ століття в Чернівцях з’являється телеграф (1855 р.), залізничне сполучення (1866 р.), телефон (1883 р.), водогін і каналізація (1895 р.), електричне освітлення (1896 р.), електричний трамвай (1897 р.), автомобільні перевезення (1906 р.). Також відкривається Чернівецький національний університет (1875 р.), десятки шкіл, театр, Український, Єврейський та Німецький народні доми (1884 р., 1908 р., 1909 р.).
Під час Першої світової війни Чернівці тричі займали російські війська. Унаслідок постійних змін влади, авіабомбардувань, артобстрілів, реквізицій та пограбувань місто зазнало значних втрат та скорочення населення.
За розпаду Австро-Угорщини 3 листопада 1918 року в Чернівцях відбулося Буковинське народне віче, на якому українське населення міста і краю ухвалило рішення про входження північної частини Буковини разом із Чернівцями до Західноукраїнської Народної Республіки. Одночасно Румунські установчі збори 27 жовтня 1918 року ухвалили рішення про входження Буковини до Румунії. 28 листопада 1918-го румунський Генеральний конгрес Буковини проголосив приєднання Буковини й Чернівців до Румунії.
У міжвоєнний період Румунське королівство провадило в Чернівцях політику румунізації, яка, втім, не заважала розбудові міста. З 1920 року в місті почалося відновлення промисловості та створення нових підприємств. 1926-го запроваджено міське автобусне сполучення, 1928-го — авіасполучення, а 1939-го запущено тролейбус.
Після приєднання Північної Буковини 28 червня 1940 року до УРСР у складі СРСР Чернівці 7 серпня 1940-го стали обласним центром. Тоді були поліпшення у сфері освіти, охорони здоров’я, зайнятості населення, але водночас здійснювалася грабіжницька націоналізація, вводилися різні заборони й контроль над усіма сферами життя, проводилися арешти, депортація населення у віддалені райони СРСР.
На початку німецько-радянської війни 1941-1945 років місто було захоплене румунськими військами й разом з усією Північною Буковиною включено до складу Румунії. За наказами тодішньої влади тисячі городян, зокрема євреїв, були розстріляні й депортовані, здійснювалися румунізація та вивіз матеріальних цінностей.
У повоєнні роки й наступні десятиліття Чернівці стали значним індустріальним центром із розвинутим машинобудуванням, приладобудуванням, металообробкою, хімічною, деревообробною, легкою, харчовою промисловістю. Так само були здобутки в галузі житлового будівництва, культури. Але переслідувалося інакомислення, закривалися церкви.
За роки незалежності України в місті у всіх сферах життя відбулися значні зміни. Скоротилися або припинили діяльність підприємства військово-промислового комплексу, а також деякі машинобудівні, деревообробні, текстильні, м’ясо-молочні, цукрові тощо. Водночас успішно діяли технічно переоснащені підприємства: машзавод, хімзавод, швейне товариство «Трембіта», гумовзуттєве «Розма», трикотажне «Арніка», цегельний завод та інші — усього понад 60 великих підприємств.
Слідкуйте за нами у Telegram
Читайте також:
просто заповніть всі поля нижче і ми зв’яжемось з вами