Старе фото 1902 року. Нове – 2024 рік.

Mehlplatz – Rudolfplatz – Piața Dacia – Площа Перемоги (до 1949 року) – Площа Філармонії.

Спочатку, в 1862 році на Буковині було створено Товариство розвитку музичної культури. Свої заходи і концерти товариство проводило в залах готелю «MOLDAVIE», в приміщенні ратуші та в інших винаймлених приміщеннях. В 1864 році товариство зняло в оренду 1 поверх приватного приміщення Сари Шюц на Семигородській вулиці. Орендна плата складала щорічно 350 флоринтів віденською валютою. Три кімнати використовувались для музичної школи. Постало питання про будівництво власного приміщення.

В кінці 1868 року був створений комітет по будівництву приміщення для музичного товариства під головуванням  д-ра Карла Векслера. Почали зі збору грошей. Як завжди в таких випадках було запропоновано провести лотерею, був складений план її проведення. Голова музичного товариства д-р Векслер звернувся до дружини президента краю Фредеріки фон Мірбах з проханням допомогти в розповсюдженні білетів. До даної справи було залучено багато дружин високопоставлених чиновників Чернівців та всієї Буковини. Дякуючи їх зусиллям було зібрано суму 3.500 флоринтів. Товариство придбало земельну ділянку для будівництва, але вона не дуже вдовольняла членів товариства, так як знаходилася далеко від центру міста в безпосередній близькості від старого кладовища.

Відтак товариство звернулося до Чернівецького міського магістрату з проханням надати міський грунт розміром 480 квадратних кластерів, що знаходився на площі Мучній (пізніше – площа Рудольфа) на початку Поштової вулиці. Магістрат попередньо відмовив, зажадав планів проєктованої будови. Після отримання планів за рішенням від 21 червня 1873 року №1961 магістрат надав музичному товариству під будівництво прекрасну земельну ділянку на Мучній площі, поставивши умову: після закінчення будівництва товариство заплатить 8.200 флоринтів. Товариство погодилось на такі умови.
Товариство мало вже в розпорядженні 9.156 флоринтів, за складеним кошторисом витрати на будівництво складали 60.000 флоринтів. Будівельний комітет склав план позики, який затвердила Буковинська крайова управа.

Фінансові справи йшли непогано після 1868 року, коли касиром був обраний Емануель Розенцвайг. Товариство вже мало в розпорядженні 15.777 флоринтів. З цими грішми воно сподівалося підвести споруду під дах.

Будівельний план та кошторис виготовив цісарсько-королівський будівельний радник Алоїс Бурліц. Спочатку йшлося про те, що приміщення буде використовуватися і для театру. Алоїс Бурліц перебрав вище керівництво над будівництвом приміщення і уклав будівельний договір з міським архітектором Емілем фон Регіусом. У квітні 1876 року почалися земляні роботи з копання фундаменту. Нотаріус Карл Векслер, радник Теодор фон Мегофер та бухгалтер Якоб Ледерер викинули перші лопати землі.

29 травня 1876 року відбулося свято закладки наріжного каменю споруди. Будівельна площадка була прикрашена квітами, вінками, прапорами та гербами. Зі східної сторони була вмурована в фундамент урна з пам’ятним написом до нащадків, в якій йшлося про створення та діяльність музичного товариства. Приміщення було збудовано протягом 1876-1877 років.

Через деякий час комітет товариства вирішив прикрасити концертний зал.На той час віденський художник Карл Йобст розписував внутрішні приміщення резиденції буковинських митрополитів. Йому було запропоновано зайнятися розписом концертного залу. Художник радо погодився і через декілька місяців робота була завершена.

В 1903 році бокові сторони будівлі підняли до двох поверхів та встановили дашок над входом. Надпис “MUSIK VEREIN” (Музичне товариство), як засвідчують старі фотографії, був при вході до 1903 року.

На сцену зали «Музичного товариства» виходили Сидір Воробкевич, Енріко Карузо, Соломія Крушельницька, Микола Лисенко, Йозеф Шмідт, Кароль Мікулі, Орест Руснак тощо.

Перед першою світовою війною в філармонії розміщувався кінотеатр “Urania”, а в міжвоєнний період – кінотеатр “Central”.

Нині це Чернівецька обласна філармонія ім. Дмитра Гнатюка, у якій відбуваються концерти класичної та сучасної музики.

Давнє фото з колекції Едварда Туркевича. Сучасне – Тарас Піц.

Нагадаємо, раніше ми показували, який вигляд мав Німецький народний дім у ХХ столітті.

Слідкуйте за нами у Telegram