Будівельник, автомаляр і фельдшер «швидкої» — до повномасштабної війни вони мали мирні професії. Сьогодні Вадим Горбунов («Вадос»), Олег Романюк («Рамаха») та Микола Головач («Дід») — бойові медики Нацгвардії, які щодня рятують поранених бійців під обстрілами.

Про це повідомляє С4 із посиланням на Національну гвардію України: Чернівці.

Вадим Горбунов, «Вадос» — будівельник, маркетолог за освітою. До війни не мав жодного медичного досвіду. Але після мобілізації пройшов навчання, і вже на Куп’янському та Покровському напрямках урятував десятки життів.

«Ми приїжджаємо на квадроциклі, забираємо пораненого, надаємо допомогу і зразу передаємо на евакуацію», — розповідає він.

Його перший виїзд врізався в пам’ять назавжди: «Поранений втратив багато крові, вже закочував очі. Я подумав — не виживе. Але ми прокапали, і через пів години він ожив. Тоді я відчув: ми робимо все правильно, і я там, де треба».

Олег Романюк, «Рамаха» — автомаляр, який приєднався до Нацгвардії у перші дні вторгнення. Пройшов навчання, опинився на найгарячіших ділянках — у Серебрянському лісі, на Куп’янському й Покровському напрямках.

«Різниця між цивільним і бойовим медиком — колосальна. Ми рятуємо, а вони лікують. На душі світліше, коли бачиш, що справді зробив щось корисне, і людина не стекла кров’ю», — каже Рамаха.

Одного разу він врятував ногу бійцеві з позивним Джокер, який із роздробленою гомілкою самостійно пробіг кілометр під обстрілами. Протягом 12 днів Рамаха лікував його прямо в окопі.

Коли медики не могли дістатися до позицій, а окупанти підповзали вже на 20 метрів, хлопці тримали оборону: «Нам доводилось стріляти, щоб захистити своїх поранених. І ми тримались».

Микола Головач, «Дід» — найдосвідченіший у медичному загоні. До війни працював 20 років на «швидкій». Майже два роки тому приєднався до Нацгвардії.

«Було важче фізично, бо я найстарший. Медицина – це добре, та потрібні військові знання, тому я наполегливо вчився всього. Але медицина — моя стихія. Я вчився всього, навіть військовій справі», — розповідає він.

Саме його досвід дозволив врятувати десятки життів. «Усі повинні знати, як надати собі першу допомогу. Головне — терпіння».

Їх називають «антивбивцями». Бо кожен із них добре знає, що на війні медик — це не просто лікар. Вони боряться не лише зі смертю, а й з тими, хто її несе.

Слідкуйте за нами у Telegram