Волуца Лівія

Ще з початку повномасштабного вторгнення для медіа та цивільних запровадили низку обмежень щодо поширення інформації як про Збройні сили України, так і обстріли населених пунктів. Такі заборони зумовлені можливістю ворога дізнатися про плани військових, їхню дислокацію, результативність ударів тощо. Поширення такої інформації може призвести не тільки до зриву воєнних операцій, а й коштувати людських життів.

Що не можна розголошувати з лінії фронту

Цензура в Україні заборонена Конституцією, утім правовий режим воєнного стану передбачає обмеження деяких прав і свобод людини та громадянина. Збройна агресія Росії проти України триває ще з 2014 року. До лютого 2022 року висвітлення війни відбувалося лише на лінії фронту окремими воєнними кореспондентами, проте з початку повномасштабного вторгнення територія ведення бойових дій і російських обстрілів значно збільшилась, тож засвоювати навички мілітарної журналістики мусили чи не всі медійники країни. Щоб упорядкувати воєнний контент в медіа, у березні 2022-го вийшов наказ Головнокомандувача «Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану», який зокрема, визначає інформацію, яку заборонено розголошувати публічно. До неї серед іншого, належить інформація про розташування, чисельність військових частин, втрати особового складу, переміщення техніки тощо.

Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації радить не говорити, що немає засобів ППО на конкретній ділянці фронту і вказувати географічні дані; заявляти, що для виїзду в населений пункт залишилася безпечною лише одна дорога, і називати, яка саме; говорити, що ракетою цілилися в вокзал, а влучили в склад поряд із аеродромом.

Інформаційна тиша в тилу

Інформація про обстріли з тилу також може завдати значної шкоди цивільним громадянам.

«Ми повинні усвідомити, що мета ворога — завдати українцям найболючіших ударів та якомога масштабніших руйнувань, які можуть призвести до великої кількості жертв. Разом з інформаційно-психологічними операціями це мало б, на думку Кремля, залякати нас і змусити капітулювати. Тому росіяни використовують усі доступні можливості, щоби досягти цього. Звісно, що інформація з відкритих джерел в інтернеті, зокрема і з соціальних мереж, для них теж дуже важлива. Фото, відео з місця подій паралельно з використанням google-карт, системи глобального позиціювання, відомої нам як GPS, допомагає коригувати ракетні і дронові удари не тільки по об’єктах військової та критичної інфраструктури, а й по житлових будинках», – пояснила проєкту «Війна у журналісти» речниця Управління Служби безпеки України у Чернівецькій області Леся Федоренко.

Міноборони у своїх рекомендаціях роз’яснює, що у соціальних мережах не варто поширювати фото або відео місцевості, де був обстріл або впав снаряд; відео з ракетами, що летять, або моменти влучання снарядів; точні адреси, координати, докладний опис місця ведення бойових дій; відео та фото з розпізнавальними знаками — таблички з назвами вулиць, номерами будинків, великі магазини та супермаркети, станції метро, заводи та підприємства, номери авто; кадри роботи української системи ППО; номери шкіл, лікарень, дитячих садків, супермаркетів або інших об’єктів; відео та фото влучання ракет; будь які дані про дії та переміщення українських військ та військової техніки, місця їхньої дислокації, а також про основні військові об’єкти; неперевірену інформацію про потерпілих чи загиблих; будь-яку інформацію, яка не верифікована державою та не походить з офіційних джерел.

Речниця Управління СБ України у Чернівецькій області нагадує, що росіяни практикують так звані подвійні удари, спеціально б’ючи по рятувальниках, котрі приїжджають ліквідовувати наслідки попереднього «прильоту». За її словами, такі випадки були в Харкові, Одесі, Хмельницькому, Херсоні, Нікополі, на Сумщині, Донеччині, Львівщині, тому фото чи відео з прив’язкою до місцевості до того моменту, як про це повідомлять офіційно — реальна допомога росіянам.

Варто згадати й про спільну заяву Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства оборони та представників ЗМІ, оприлюднену в квітні 2022 року. У ній  було визначено строки, після спливу яких дозволяється оприлюднення окремої інформації:

• журналісти можуть збирати інформацію на місці ведення бойових дій відразу після ворожих обстрілів;
• оприлюднення зроблених фото та відео дозволяється по завершенню 12 годин для військових об’єктів;
• через 3 години – для цивільних об’єктів;
• Військовим адміністраціям рекомендовано надавати більше інформації медіа про руйнування, спричинені діями ворога, не пізніше ніж 1 день після події.

Благодійність без піару

Теж саме стосується й матеріалів, які показують допомогу ЗСУ з тилу, наприклад, про ремонт і закупівлю техніки, виробництво дронів тощо, які часто з’являються в українських медіа.

«Навіть якщо таку інформацію поширюють із благородною метою, для того, аби подати приклад іншим, цього не варто робити. Тому що таке місце вже стає потенційною ціллю ворога. 10 січня 2024 року російська “Нєзавісімая газєта” опублікувала матеріал про те, що Україна планує нарощувати виробництво БпЛА “в кустарних майстернях і на цивільних підприємствах — в невеликих цехах, пунктах техобслуговування і навіть меблевих фабриках”, а росія акцентуватиме свої удари по таких місцях. Знаючи, як рашисти виправдовують обстріли шкіл і лікарень, називаючи їх військовими об’єктами, то не варто відкидати того, що якусь громаду вони можуть звинуватити у “масовому виробництві безпілотників”. Тож є ситуації, коли добрі справи і справді варто робити тихо. Тим більше, що жоден піар не вартий життя і здоров’я людей», – зазначила фахівчиня.

Яка відповідальність загрожує порушникам

Юрист ГО «Інститут масової інформації» Роман Головенко проєкту «Війна і журналісти» пояснив, що сама по собі інформація про місця обстрілів не заборонена до поширення. За його словами, існує лише недостатньо формалізована домовленість між представниками медіа та влади про мораторій на поширення такої інформації впродовж 3 чи 12 годин залежно від того, цивільний це об’єкт чи військовий.

«Наказ №73 не регулює діяльність медіа загалом, а лише при взаємодії медіа з військовими структурами. Відповідно, обмеження на поширення інформації, передбачені Наказом стосуються і військових, які, взаємодіючи з медіа не повинні допускати витоків такої інформації», – сказав Головенко.

Медіаюрист зауважив, що якщо все ж таку заборонену до поширення інформацію було розповсюджено з боку медіа, то наслідком може бути втрата акредитації, а також відповідальність, у тому числі в й кримінальна, конкретних журналістів, якщо ця інформація мала статус державної таємниці.

Інша справа – свідома допомога ворогу. Так, у статті 111-1 Кримінального кодексу йдеться про те, що колабораційна діяльність, яка передбачає здійснення інформаційної діяльності у співпраці та на підтримку держави-агресора та/або її окупаційної адміністрації, карається позбавленням волі від 10 до 12 років із позбавленням права обіймати певні посади на 10-15 років та можливою конфіскацією майна. Водночас стаття 436-2 ККУ – виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників – передбачає ув’язнення на термін до 12 років.

Отже, попри те, що потреба в інформації під час війни значно збільшилася, це не позбавляє журналістів від усвідомлення наслідків і відповідальності, яка лягла на плечі медійників за поширення тих чи інших матеріалів. Можливість об’єктивно показувати війну у деяких випадках може бути переглянута з огляду на потребу в інформаційній тиші або з метою безпеки. Утім це не означає абсолютне ігнорування тих чи інших тем. Журналістам варто засвоїти всі навички й правила виходу матеріалі на чутливі теми, аби не тільки показувати світові правду, а й убезпечити цивільних і військових від подальшого користування інформацією на свою користь.