Давнє фото — до 1928 року. Сучасне — 2024.

Центром культурної організації німців у Чернівцях стало створене в 1897 році Товариство християнських німців, які взяли на себе ініціативу побудови Німецького народного дому.

Земля для побудови дому була куплена Товариством у власника, пана Формунда 24 травня 1904 року. Перед тим, як розібрати старі будівлі та розпочати споруджувати нове приміщення, у них тимчасово розташували Німецький шкільний інтернат.

30 березня 1908 року Товариство християнських німців звернулось до Чернівецького магістрату та Буковинської крайової управи з проханням про надання дозволу на будівництво приміщення Німецького народного дому за планами, розробленими архітектором Густавом Фрічем.

28 квітня 1908 року відбулася передача земельної ділянки під новобудову. Керівництво будівельними роботами перебрав на себе надвірний радник Ервін Мюллер. Восени 1908 року монументальна споруда вже стояла під дахом. У ній були передбачені приміщення для великої зали, кав’ярні, приміщення для гостей, зимовий кегельбан, винний погріб тощо.

Два роки німецькі товариства проводили внутрішнє облаштування будинку.

4 червня 1910 року будівництво Німецького Дому було завершено. На свято закінчення будівництва зібралися: німецька громада краю, представники влади, численні гості. На зібранні багато мовилось про історію німців Буковини, говорилось, що будинок, у який вселяються німці краю, залишиться на довгі десятиліття символом німецької єдності, німецької культури, а також твердинею миру та єдності всіх народностей та національностей, що проживають на Буковині.

У святі взяли участь депутати німецького парламенту, депутати австрійської Палати послів, поважні гості з міста Грац.

Будинок став окрасою не тільки вулиці, але й усього міста. Споруда розмірами 1700 кв. м, 25 000 м³ зведена як прибутковий будинок і будинок товариства за 700000 крон на місці старого Німецького шкільного дому. Будівля в середньому чотириповерхова, частково п’ятиповерхова, у деяких частинах двоповерхова (приміщення для студентів). Центральний двір об’єднує прибутковий будинок із розташованими позаду спорудами. Частини будинку з’єднані між собою. У партері розташовується Німецький торговий дім, на другому поверсі — Райфазенська каса, на третьому — Крайова спілка, на четвертому — Товариство християнських німців, на п’ятому — шлараффія «Прутана».

Фасад будинку витриманий у німецькому стилі. Якщо не брати до уваги художні пластичні прикраси й карнизи, то він оживляється тільки масою балконів та лоджій, тоді як уся споруда увінчується стрімким покритим черепицею дахом і фронтоном.

Існує каретний заїзд до двору, у якому колись був розкішний сад та просторий майданчик, на якому в ті давні часи танцювали фрау зі своїми кавалерами під романтичні мелодії духового оркестру.

Колись «Німецький дім» був осередком активного громадського й культурно-просвітницького життя не тільки буковинських німців, а і представників інших націй, які населяли Буковину. Різні зібрання та культурно-розважальні заходи приваблювали сюди різних людей, які цікаво та з приємністю проводили тут свій вільний час, знайомилися, спілкувалися, відпочивали та милувалися привабливою спорудою. У Німецькому домі тоді був і свій банк, і власна друкарня, де видавалися різні книги, брошури, газети та журнали, зокрема популярна на той час газета «Німецький щоденник».

1937 року в Німецькому домі відкрився винний погріб, а також кафе «Віденська кухня». 1940 року в цьому будинку розмістилася жіноча перукарня, власницею якої була пані Геллена Анні. Був тут також і затишний ресторан, і бібліотека із читацькою залою, спеціальні кімнати для різних розваг, окремі приміщення для гостей.

Та найвизначнішою окрасою Німецького дому була, безперечно, його простора, гарно оформлена зала, де проводились найрізноманітніші заходи різних товариств: конференції, зустрічі з видатними особами, лекції та інші громадські зібрання. Сюди приходили люди різних національностей та різних конфесій. На сцені великої зали виступали талановиті актори, демонструючи глядачам різноманітні театральні дійства, а також аматори сцени. Зала привертала увагу відвідувачів не тільки гарним оформленням, а й надзвичайною акустикою. Тому тут часто влаштовували різні урочистості, театральні вистави й концерти, святкові вечори, які завершувалися танцями.

Старе фото з колекції Едварда Туркевича. Нове — Тарас Піц.

Нагадаємо, раніше ми показували, який вигляд мала вулиця Поштова на початку ХХ століття.

Слідкуйте за нами у Telegram