У 2022 році Віталій Сторощук та шестеро його друзів добровольцями пішли на фронт. Троє із них загинули, двоє — поранені. Військовий воював у «гарячих» точках рік і чотири місяці, був командиром танкового взводу. Нині проходить реабілітацію після поранення та допомагає побратимам.

Про потреби на фронті ветеран війни розповів знімальній групі С4.

Віталій був командиром протитанкового зводу. Під його керівництвом перебувало 12 військових. За словами захисника, особисте життя сильно впливає на здатність воювати на фронті.

«Були такі випадки, коли в солдата помер тато. Військовий поїхав на похорон, а його взвод пішов на позиції. Усі двісті, а він (солдат — ред.) на похоронах каже: «Тато, ти врятував мені життя»», — каже воїн.

На фронті Віталій Сторощук втратив чимало побратимів, із якими воював.

«Це так, як сім’я. Ми живемо спільно, а на другий день тої людини, з якою я жив, немає. Це важко сприймається. Я на початку 2023 року у відпуску приїжджав і брав на кладовище десь три свічки, зараз — 15. Я в голові собі прокручую друзів, з якими спілкувався, [щоб знати] скільки мені треба брати [свічок] на Годилівське кладовище», — розповідає захисник.

На фронті Віталій Сторощук отримав осколкове поранення та контузію. Рік перебуває на реабілітації в Чернівцях. Паралельно допомагає іншим військовим, які воюють.

«Не вистачає людей. Йде колосальне виснаження, хлопці вже не витримують. Бувало таке, що на позиціях по одному-двох тижнях, по місяцю. Виснаження, але вони переважно ставляться [до цього], як до роботи. Якщо він підготовлений, то 70–80%, що він залишиться живий», — говорить ветеран.

Віталій Сторощук додають, що найбільше нині на фронті бійці потребують автомобілів, їх здебільшого передають волонтери. Також виникає потреба у дронах.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію військового з Маріуполя Дмитра Романчука.

Слідкуйте за нами у Telegram