Буковинські сапери Артем Ситник та Олександр Кушнірук нещодавно повернулись із завдання на Харківщині. За їхніми словами, ворог докладає чимало зусиль, щоб від мін постраждало якомога більше військових і цивільних.

Як їм було працювати під обстрілами, вибухотехніки розповили журналістам С4.

Третій рік поспіль співробітники відділу вибухотехнічної служби ГУНП у Чернівецькій області залучаються до розмінувань деокупованих територій. Артем Ситник розпочав свій шлях сапера в січні 2022 року.

«На той момент ще ніхто не усвідомлював, що нас там очікує. Коли приїхали туди й почали працювати, знаєте, для сапера — це вже зовсім інше. Страх має залишатись позаду. Тому що якщо не ми, то хто. Ми виїжджаємо на ті території, куди людська нога ще не ставала й не ходила, і ми маємо перші зайти на територію, будівлю чи прилеглу територію та подивитись, що там, щоб могли безпечно проживати люди чи зайти військові», — каже старший інспектор відділу вибухотехнічної служби ГУНП у Чернівецькій області, старший лейтенант поліції Артем Ситник.

Чернівецькі сапери працювали в гарячих точках цілодобово та під обстрілами.

«Були такі моменти, що працювали під прямим ураженням, тобто ми ховалися, щоб нас не вразили. Працювали навіть з охороною, тобто зі ЗСУ. Вони нас прикривали. Були моменти, коли потрібно терміново подивитись чи пробити шлях для наших військових. Одного разу в будинок, де проживає дідусь, прилетіла ракета — він був обстріляний. Нам довелось уночі виїжджати до того будинку й рятувати його. Медична швидка допомога не могла зайти в середину — боялись. Будинок був зруйнований, а йому потрібно було надати домедичну допомогу», — пригадує Артем Ситник.

Заміновані двері, меблі, авто — це те, що по собі лишили росіяни після деокупації територій. Окрім цього, вони продовжують сипати мінами та ракетами з повітря.

За словами Артема Ситника, найкраще в його роботі те, що на розміновані території повертаються люди.

«Ця посмішка, ця радість, коли дитина може їздити чи гратись на тій території, де ти вже пройшовся і перевірив її. Це не передати. Коли тебе розпитують: “А ти звідки?”, “А ти як?”, і ти ділишся своїми емоціями. Якщо є якісь солодощі, ти ділишся тими солодощами. Це велика радість. І коли ти допомагаєш там людям. Хочуть посадити город, ти перевіряєш його. Коли люди там починають жити, а не виживати — це велика радість. Я і надалі буду продовжувати їздити до останньої міни», — говорить вибухотехнік.

Олександр Кушнірук пройшов спеціальне навчання для саперів і торік у липні вирушив на перше завдання в Херсонську область.

«Було важко знайти на поле перший раз, ти собі такий їдеш, весь впевнений у собі, лиш у поле працювати. Одягаєш бронежилет, екіпіровку і думаєш: “що я тут забув?”. А потім собі починаєш нагадувати, для чого ти тут, переступаєш межу, починаєш працювати», — каже Кушнірук.

Буковинські вибухотехніки на завданнях ночували у вільних будинках чи квартирах. За словами Олександра Кушнірука, складно виконувати роботу, коли над головою літають ракети.

«Були ситуації у двох відрядженнях. Уперше, коли ми були в Херсоні. Ми відпрацювали і приїхали додому. Був уже вечір, лягаємо відпочивати, а тут тривога. Тривога, як тривога. Ну й почалися кілька прильотів як ракет, так і БпЛА. Друга ситуація така сама, але це вже в Харківській області, теж вночі. Якщо не помиляюсь, о 2-й ночі чотири “шахеди” метрів 400 від нас на школу впали. От це було вже наявно чути», — згадує вибухотехнік.

Олександр Кушнірук каже, що для роботи сапера потрібно мати сильну витримку та сміливість.

«Треба нагадувати собі про ті знання, які набуті до цього й розуміти, як і який боєприпас працює. Наша робота полягає в тому, щоб до цього підготуватися», — підсумовує Олександр Кушнірук.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію волонтера «Титана», який виготовляє дрони для захисників.

Слідкуйте за нами у Telegram