У п’ятницю, 26 квітня, виповнюють 38-мі роковини Чорнобильської трагедії. У цей день вшановують пам’ять жертв радіаційних катастроф, а також мужність, самовідданість і професіоналізм тих, хто брав участь у ліквідації: пожежники, військовослужбовці, медики, учені. 1457 фахівців із Буковини поїхали до Чорнобиля в 1986 році. Серед них був і пожежник — 22-річний Микола Гайдичук.

Спогадами про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Микола Гайдичук поділився із журналістами С4.

«Я дуже добре пам’ятаю, майже 40 років пройшло від першого в’їзду в місто Чорнобиль. Воно десь розташовується за 16 кілометрів від станції. То були незвичайні враження. Ми у вечір заїжджали, у цей час у багатьох багатоповерхівках світилося, люди там, а тут темне місто, взагалі нікого немає, поодинокі перехожі на тротуарах. Тротуари засипані жовтим піском, щоб не підіймалася радіоактивна пилюка. Перехожі надягали захисні маски. Коли вже на станції були, той рудий ліс біля станції почали закопувати і вивозили звідти. Ви уявляєте, сосновий ліс, це зелене дерево, а це буквально всі крони зверху рудого кольору від радіації», — згадує Микола Гайдичук.

Форма ліквідаторів, респіратори та марлева пов’язка були просочені оцтом. Одяг змінювали кожного разу, як повертались із завдання.

«Нас вишикували всіх, одягнуті хто в чому. Зелена, біла, синя (форма — ред.), якісь балахони, маски. Найбільші виміри, які в мене спрацювали, — понад 120 рентгенів у час. Це така доза, у якій кілька хвилин побув, то вже маєш променеву хворобу», — розповідає ліквідатор.

Микола Гайдичук працював командиром пожежного відділення. Після катастрофи на АЕС у Чорнобилі спалювали всі будинки, щоб місцеві жителі не повертались.

«На той час практично майже всіх евакуювали, але люди, які себе не знайшли десь у соціумі, вони повертались на місце. У них ускладнювались умови життя. У них не було магазинів, особливо по селах. Якщо в Чорнобилі ще працювали 1–2 магазини, бо харчування було організованим, стабільним для всіх ліквідаторів, то ці люди приїжджали й ми їх підгодовували», — каже чоловік.

Багато колег та знайомих ліквідатора Чорнобильської АЕС поверталися з радіаційної зони з ускладненнями та помирали.

«Вони були до того, як я приїхав у Чорнобиль. Вони були з Вінниці. Був Петро Мартиненко й Саша, вони приїхали ще разом уже з нами. До того вони тут працювали, відкачували радіоактивну воду, четвертого реактора, коли там набралось багато води. У них була насосна станція. У них складно було зі здоров’ям. Не впевнений, чи вони ще живі. Ці хлопці, напевно, загинули. Одного пам’ятаю, в нього і кров йшла вухами й носом», — додає Микола Гайдичук.

Чоловікові нині 60. Живе в Чернівцях. З дня аварії минуло 38 років, але той день і досі пам’ятає в деталях.

Матеріал підготувала Данко Богдана, студентка другого курсу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Слідкуйте за нами у Telegram