Старе фото 1899 року, сучасне — 2022 рік.

Турецька криниця — найстаріше водне джерело в Чернівцях, історична пам’ятка, що збереглася із часів входження Буковини до Османської імперії. Знаходиться в найстарішій частині міста поряд із вулицями Турецькою та Петра Сагайдачного.

З водою в Чернівцях було завжди сутужно, бо вона залягає на значній глибині. З огляду на це, за словами «літописця» Чернівців Фрідріха Раймунда Кайндля, мешканці міста в давнину взагалі не копали криниць, а користувалися винятково джерелом, яке називалося спочатку «Панською криницею». У 1797 році джерело було впорядковане й акуратно обрамлене. Офіційно його почали називати «Турецька криниця». Назва «Турецька криниця» походить ще з турецьких часів.

До 1797 року криниця охоронялася спеціальним сторожем для того, щоб воду брали тільки для пиття та приготування їжі. Про те, що в Чернівцях води не вистачало, говорив військовий адміністратор Буковини Габріель фон Сплені вже в 1779 році. Він прийняв розпорядження про необхідність копання криниць.

До 1786 року в місті було облаштовано 30 криниць, завдяки чому міщани, які раніше скаржилися на нестачу води, мали її вдосталь. Однак за криницями не було належного догляду, і через це вони замулювалися.

Нестача води особливо відчувалася в посушливі пори року. Та і для гасіння пожеж її теж не вистачало. З урахуванням цього, біля Турецької криниці згодом було збудовано спеціальний резервуар для води.

27 квітня 1858 року в міській ратуші відбулося спеціальне економічне засідання магістрату і громадської ради під головуванням бургомістра Ортинського. На засіданні розглядали розроблений міським архітектором Фіалою план, попередні розміри й кошторис на вирівнювання та брукування площі Турецької криниці, ремонт резервуара, покриття гравієм під’їзного шляху. На ці роботи планувалося витратити 1065 флоринів 54 крейцери.

Один із будиночків на Турецькій площі (до 1880 року площа офіційно називалася «Мари») належав єврейській громаді. Це була одноповерхова мурована міква. Міква була надзвичайно важливим об’єктом у житті єврейської громади. У сутужні часи євреям дозволялося навіть продати синагогу для того, щоби облаштувати мікву. Це було складним завданням для місцевих рабинів.

Згідно з біблейським законом, кожна ритуально нечиста людина стає чистою тільки після того, як вмиється у воді. Для цієї мети і служив обладнаний для ритуального купання басейн. Він мав наповнюватися природним шляхом — дощовою водою або через канал, проведений від річки чи природного джерела. Якщо ж долити сюди воду будь-яким посудом, то вона стає ритуально непридатною.

Для мікви необхідна певна кількість води, щоби нею можна було скупати все тіло людини. Єврейська громада мала договір із чернівецьким магістратом на подачу води з басейну криниці. Договір складався на 10 років і багаторазово продовжувався. З приходом на Буковину радянської влади міква деякий час не працювала.

От як описано мікву в одному з документів, складеного на початку існування радянської влади в Чернівцях: Лазня збудована єврейською громадою в 1830 році. Приміщення одноповерхове ветхе. На першому поверсі роздягальня на 71 кабінку, мийна, парна і приміщення для обслуги. У напівтемному підвальному приміщенні також розташована мийна, душова, ванне відділення та басейн…»

Міква слугувала єврейській громаді й у час входження краю до складу Румунського королівства (1919—1940, 1941—1944). Працює вона й нині.

До 600-літнього ювілею міста Чернівці (2008) Турецька площа була реконструйована. Тут капітально відремонтували Турецьку криницю, відновили резервуар для води біля неї, був також відновлений над джерелом павільйон у східному стилі, на майданчику з північного боку збудували фонтан на взірець давньоримських руїн, а на крутому схилі біля мосту розмістили квітковий годинник.

Поряд із пагорбом, на якому розміщений годинник, є кам’яні сходи, освітлені безліччю ліхтарів. Вони ведуть на другий рівень площі, а саме на Турецький міст.

У 2009 році, під час Дня ковалів, на площі встановили кований велосипед.

В ансамбль площі входить і Турецький міст (XIX ст). Площа Турецької криниці набула вишуканого вигляду зі старовинним шармом і стала улюбленим місцем відпочинку чернівчан і гостей міста.

Старе фото з колекції Едварда Туркевича, нове — Тарас Піц.

Нагадаємо, раніше ми показували, який вигляд мав Єврейський народний дім на початку ХХ століття.

Слідкуйте за нами у Telegram