У 97 років Григорій Панчук разом зі сім’єю застав початок повномасштабного вторгнення 2022 року у Чернівцях. Це друга війна, свідком якої він є. 

Про це Григорій Панчук розповів журналістам С4.

«Я ніколи б нікому не повірив, що буде війна. Що Росія нападе. А вот так, як каже історія, що у кожному столітті народжуються нелюди. Гітлер також, нелюд такий появився. На наших землях був Сталін, хотів побудувати комунізм. Гітлер хотів захопити весь світ. А тепер ще один нелюд з’явився – Путін», – розповідає чоловік.

Григорій Панчук народився 30 січня 1925 року на Хмельниччині. Коли йому було 15 років, розпочалась Друга світова війна. Пригадує, що тоді Україна постраждала найбільше.

«І вже в суботу, то вже субота була, йшли в сторону границі, прожектора там туда-сюда маячили, та ми майстера питаєм шо це, це занятіє, але ми діти  нам вже по 15-16 років то соображали трохи. Тай каже “мабуть, війна”, і лягли спати. А в 4 часа гримить, 12 кілометрів від кордону. Там видно на пограниці вже бої були. І все зарево, сонце сходить тут, а там все горить, і кажуть, що там сонце сходить», – ділиться спогадами чернівчанин.

9 січня 1943 року Григорія Панчука призвали до армії. Направили на короткострокове навчання, де готували молодших лейтенантів.

«Ще повезло нам, бо був травень, а літом мали на фронт відправляти, але ж не відправляли і готовили нас на фронт. Значить в зимнє время, сніг випав, нас на поле, по-пластунськи повзать, вставать, туда-сюда, ну, словом, мали на фронт отправить зимой», – каже Григорій Панчук.

Після війни пішов навчатися у залізничний технікум. Тоді й зустрів майбутню дружину.  

«Дружину я зустрів, коли я працював у технікумі. Тоді були вибори різні. То я тоді роздавав різні бюлетені, а моя майбутня дружина в інституті поряд вчилась. Вона з дівчатами приходили голосувати. Так ми і познайомились. Потім я почав ходити до неї у гості. Так у 55-ому році ми одружилися», – говорить чоловік.

У шлюбі пара прожила 66 років. У 2021 році дружина померла. З 1978 по 1993 рік Григорій Денисович працював викладачем у спецшколі №3.

«22 роки я працював в училищі. У 89-ому я з училища перейшов у школу. Там навчав будівельній роботі. Діти там хоть були і фізично сильні, але були що не хотіли нічого робити. Але потрібно було знайти спільну мову з кожним окремо. У мене в групі завжди було 8-10 людей», – зазначає Григорій Панчук.

З усмішкою Григорій Панчук згадує про своїх учнів. Час від часу зустрічається з ними на вулиці. 

«”Григорій Денисович!” – кричить мені. – “Ви мене пам’ятаєте?” А йому вже 60 з гаком там. Кажу, що лице знайоме, але не пам’ятаю. То все мої хлопці. 14-15 років було. А зараз вже дідусі», – розповідає чернівчанин.

Зараз Григорію Панчуку 99 років. У нього є донька Тетяна, онучка Міла та правнук Тихон. 

Слідкуйте за нами у Telegram